Дан   Берест

В Е Л Е С О В А     К Н И Г А

ХРОНОЛОГІЯ   ПОДІЙ

    Розглядаючи хронологію подій «ВК», перш за все окреслимо загальну історичну картину ІІ–І тисячоліть до нашої доби. Тодішня назва праслав'ян, згаданих в історичних джерелах, – це кімерійці (ХV–VІІ століття до н.д.), що мешкали в північному Причорномор'ї та Приазов'ї. Про них казав Гомер в «Одіссеї» як про «уславних кобилодойців, молокоїдів, над усіх на землі справедливих». Нагадаємо, що «ВК» згадає кімерійців як «отців наших» та й легендарний патріарх Орій був кімерійцем і разом з ними «Сирію воював і Єгипет».
    Кажучи про сиву давнину, треба насамперед згадати «П'ятиріччя» і «Семиріччя», бо це колиска українців-русичів і усіх слав'янських народів, згідно «ВК». Саме тому розташування цих місць вельми важливе для розуміння наших етнічних витоків. Але годі шукати «наше святе Семиріччя» по усіх світах, бо воно знаходиться на теренах України-Руси і здавна було відоме нашим пращурам, на відміну від нас.
    Згадку про «П'ятиріччя» і «Семиріччя» убачаємо на д.36а, де сказано про венедів як про найдавніший рід слав'ян, що подався з Руси на захід: «венеди повернуться до земель наших і до степів древніх, шукаючи порятунку, як у дні виходу од П'ятиріччя і Семиріччя». Як бачимо, «П'ятиріччя» і «Семиріччя» зазначені вкупі, тож і місцевість має бути поряд одна одної, а не розкидана по усьому світу, як вважали нерозсудливі науковці, переносячи «П'ятиріччя» до Індії, а «Семиріччя» в Середню Азію чи кудись інде.
    Відтак, зважаючи на визначення місцевості, де знаходилось «П'ятиріччя» і «Семиріччя», зокрема й згадку про те, що це «край зелений біля моря», зазначимо, що колиска слав'янського етносу – це узбережжя Азовського моря: західне і північне узбережжя відповідно. «П'ятиріччя» – це п'ять річок сучасного Краснодарського краю: Єя, Челбас, Бейсуг, Кирпили, Кубань. «Семиріччя» – це сім річок сучасної України-Руси: Молочна, Берда, Кальміус, Грузький Єланчик, Мокрий Єланчик, Миус, Дон.
    Підтвердження цього висновку убачаємо в археологічних знахідках північного Приазов'я, де розташовані численні кургани-могили та прадавні святилища, зокрема усесвітньо відома «Кам'яна Могила» на річці Молочній – найдавніша історична пам'ятка з усіх відомих на землі, датована ХІІ тисячоліттям до нашої доби і по праву визнана витоком всесвітньої цивілізації. Написи «Кам'яної Могили» розкривають мотиви загальновідомих міфологічних сюжетів, зокрема й про Всесвітній потоп. За визначенням науковців, у VI тисячолітті до н.д. стався землетрус, що зумовив прорив Середземного моря (через суч. Босфор) і затоплення колишнього озера, яке перетворилося на Чорне море, де рівень води піднявся на сотню метрів. Записи про це грандіозне явище знайдені в написах «Кам'яної Могили», звідки були запозичені до шумеро-вавилонських глиняних табличок, а згодом прибрали назву «Всесвітній Потоп» та загальновідому згадку про «Атлантиду» – країну велетів-антів (рос. атланти).
    Не підлягає сумніву, що ця велика катастрофа зумовила грандіозну міграцію мешканців тодішнього Причорномор'я і Приазов'я, котрі розійшлися в усі кінці світу, згідно археологічних, генетичних і лінгвістичних досліджень. Наші пращури пішли до Європи, центральної Азії та Китаю, Єгипту і Персидської затоки, Палестини і Месопотамії. Науковці зазначають, що мешканці Причорномор'я і Приазов'я були тими загадковими пращурами шумерів, що розвинули знамениту цивілізацію в Месопотамії.
    Але «ВК» не згадує події такої сивої давнини. Найдавнішу згадку про «Семиріччя» убачаємо під 950 роком до нашої доби в легенді про Богумира (д.9а): «Утворилися ті наші роди біля семи рік, де ми проживали в примор'ї, у краю зеленому, і там худобу водили раніше Ісходу до Карпатських гір. То було за тисячу триста років до Германаріха (350-375 рр.). О тім часі була битва велика на берегах моря Готського (Азовського); отам праотці накидали кургани із каміння білого, під яким погребли бояр і отців своїх, що в січі полягли». Згадана битва була в добу кімерійців, які зазначені як «отці наші». Саме кімерійці боронили наш край від азіатських кочовиків-завойовників, що насувалися зі сходу.
    У згаданій битві 950 року наші пращури отримали перемогу, але через кілька століть азіатські орди насунулися знову, причому більш чисельні. Це були скіфи – східні давньоіранські племена, що з’явились на Русі в VІІ ст. до н.д. Цій потужній навалі не зуміли протистояти наші праотці і відступили: частина пішла на північ на чолі з легендарним праотцем Орієм (розбудувавши Голунь та Києв у Подніпров'ї), частина – на захід (розбудувавши м. Кімерій в Італії), частина – до Малої Азії. Згідно існуючої історіографії, скіфи на чолі з царем Мадієм, переслідуючи кімерійців, через Кавказ вдерлися до Мідії і оволоділи на 30 років великою частиною Малої Азії. Це засвідчує розповідь «ВК» про відступ наших праотців з «Семиріччя» до Сірії та зворотне повернення на свою батьківщину: «І вийшли з краю Семиріччя до гір Сірії, в Загрос, перебувши там вік» (д.15а), тобто наші праотці були в Сірії (суч. гірський масив Загрос) лише деякий час, ймовірно вік одного покоління, перечекавши поки вщухне розгул азіатської орди.
    Відтак, маємо розуміти, що під час навали скіфів наш патріарх Орій з синами (Києм, Щеком, Хоривом) увесь час залишились на теренах Стародавньої Руси: спершу відійшли на північ у ліси верхів'я Дніпра, а згодом повернулись на південь у рідні степи, де сусідили з кочівниками скіфами, – зокрема «ВК» згадує іранця Скотеня, що випасав худобу у наших степах, а поряд з ним деякий час таборилися русичі.

    1710 р. до н.д. – Легенда про містичну корову Замунь, від якої пішли русичі: «Дажбо нас народив од корови Замунь, і були ми не скіфи, а коровенці» (д.7є).

    1635 р. до н.д. – Утворення землі Руської: «І так за дві досьогодні тисячі літ не могли сутворитися до Русі, а там прийшли варяги (365р. – перший прихід варягів)» (д.4б).

    1100 р. до н.д. – Розбудова Сурожа (суч. Судак): «Білояр заснував град Сурож» (д.4в), «Отак земля наша, яка чотири віки була нашою, стала грецька (д.8(3))», – а грецькі міста і селища в Причорномор’ї виникли під час "Великої грецької колонізації" в VІІІ-VІІ ст. до н.д.

    950 р. до н.д. – Битва на берегах Приазов'я: «О тім часі була битва велика на берегах моря Готського. То було за тисячу триста років до Германаріха (350 р.)» (д.9а).

    650р. до н.д. – Вихід з Приазов'я після навали скіфів і відступ на північ: «А ми нащадки роду Славуни, що прийшов до Ільми-ріки і оселився там перед готами (350р.), і пробув там тисячу літ».

    650р. до н.д. – Розбудова Голуні (суч. руїни біля м. Більськ на Ворсклі) патріархом Оріем: «отець Орій … сказав: "Закладаймо град". І той був Голунь – у голому степу і лісі» (д.35а).

    640 р. до н.д. – Розбудова Києва: «Там і оселився Кий, що був засновником Києва» (д.4г).

    640 р. до н.д. – Перехід в Карпати: «Літ за тисячу п'ятсот до Діра (860р.) пішли прадіди наші до гори Карпатської» (д.5а); «Одійшли Хорев і Щек од інших і переселилися до Карпатських гір» (д.36б).

    635 р. до н.д. – Князь Новояр: «Се Новояр іде від старого і сподівається життя кращого русичам, і пішли за ним на південь і там лишалися в степах десять віків… Далі варяги прийшли на нас (365р.) і розбили їх» (д.23).

    514 р. до н.д. – Голунь – стародавнє місто на Ворсклі, спалене персами на чолі з Дарієм-І; згодом відновлене русами: «Голунь град був великий і багатий, але вороги прийшли до нас і зруйнували той і стіни спалили» (д.34).

    140 р. до н.д. – Початок повернення роду Щека з Карпат до Прип'яті: «І таким було життя п'ятсот літ (в Карпатах), а потім подалися на схід сонця і дійшли до Дніпра… І там на півночі оселилися на ній (на Прип'яті)… І там жили п'ятсот літ» (д.5а).

    110 р. – Поразка римського імп. Траяна на Дунаї: «А згадаймо, як римські орли зазнали поразки від дідів наших у гирлі Дунаю. Тоді Траян напав на дулібів. І се дідове наші пішли на легіони і розтрощили їх» (д.29).

    174 р. – Битва костобоків (геко-дакійців) з язигами, після чого язиги (іранське плем'я) відійшли з межиріччя Дунаю і Тиси до Панонії: «Билися костобоки із злими втікачами і крадіями худоби нашої» (д.5б).

    215 р. – Купці з Китаю: «Було те за п'ятдесят літ до Алдоріха (265 р.)» (д.9б).

    265 р. – Ярмо готське: «Алдоріху данину давали» (д.27 - фрагменти).

    360 р. – Руськолань біля Голуні: «Через тисячу літ Києграда (640р. до н.д.) одна частина русів йде до Голуні і там залишилась, а інша – біля Києграда; і перша є руськолані, а друга – києвська» (д.22).

    363 р. – Велика перемога над готами: «Святояр розбив готів 1003 року од приходу слав'янського люду на Русь» (д.4б), – тобто від приходу до Карпат (640р. до н.д.) перемога Святояра була 363 року.

    365 р. – Перший прихід варягів на Русь: «Тут бо вперше варяги прийшли на Русь. І Аскольд силою погримів князеві нашому (Святояру) і розбив того» (д.6е). «Києву ж дана частина мала, там бо всілися варяги, які захопили владу після венеда Святояра» (д.4б). «І сей Аскольд приходив до нас із Кнудієм через двісті років після Алдоріха (265р.) і хотів правити нами» (д.29).

    374 р. – Час написання дощечки 5б: «І була та убориця (з язигами у 174р.) за двісті літ (до часу написання)» (д.5б).

    375 р. – Бож (цар антів) страчений готами в с. Синяви над Россю: «Германаріх… вбив царя русів Божа і сімдесят інших вельмож крижував» (д.32.).

    375-675 рр. – Вік «Трояні» – військового угрупування русів у середньому Подніпров'ї: «Захищалися од хозарів... по віку Трояні» (д.3б).

    382 р. – Перемога князя Велемира над готами: «І повстав молодий Велемир, і зібрав Русь, і… ущент розбив готів» (д.32).

    410 р. – Час написання дощечки 29: «І се дідове наші пішли на легіони Трояна (110р.) і розтрощили їх. І то було за триста літ до нашого часу» (д.29).

    502 р. – Відступ готів на північ: «По ста двадцяти роках (від 382р.) брані готи, тиснені єгуншами і берендеями, відійшли на північ, поміж Ра-рікою (Волгою) і Двіною, і там осіли» (д.6б).
    558 р. – Цар антів Меземир (Мезамир) розбив готів: «І анти Меземира здобули перемогу над готами і розтрощили їх надвоє» (д.24б).

    558 р. – Прихід аварів (обрів): «Аж тут пішли обри на князя (Меземира) і забили його» (д.24б).

    610 р. – Битва з готами: «А се готи напали на нас ще, і була війна десять літ, і се втримали землю нашу» (д.37а). «І се Траян (110р.) був за п'ять сотень літ до готів (д.29).

    637 р. – Рогром аварів (обрів): «А в зручний час отці пішли на них – і було по обрах» (д.32).

    660 р. – Другий прихід варягів: «одійшли до Києва й.., дочекавшись приступу варязького, себе боронили од них. І так було се через років тисячу триста по Кию-отцю (640р. до н.д.)» (д.22). «Тут бо через тисячу триста літ од Ісходу Карпатського Аскольд злий прийшов на нас… У той день була наша переможна битва з ними, і двісті (воїнів) загинуло за Русь» (д.7г).

    660 р. – Битва з готами: «боярин Гординя, який розбив готів у літо тисяча трьохсоте від Карпатського ісходу… І боярин Сегеня убив сина Германаріха і відігнав Гуларіха од Воронженця» (д.6д).

    675 р. – Тягло хозарське (у 660 р. правитель Хозарії прийняв вищий в кочовій ієрархії титул кагана): «І почали на чужих у неволі працювати… на хозаринів, як ті з’явилися з каганом… А той був приятелем нашим і спершу були купцями на Русі. Спочатку були велеречиві, а потім стали злі і русів гнітити стали» (4б).

    790 р. – Руський князь Бравлин (Боревлян) захопив усі грецькі поселення від Корсуня до Керчи, зокрема й Сурож (суч. Судак): «І був князь Боревлян, який подолав еланів на березі морському, а по битві пішли ми на пасовища ті» (д.18б).

    780-810 рр. – Правління Кия-ІІ: «Кий-2 помер, будучи нашим володарем тридцять літ» (36б).

    810-830 рр. – Правління Лебедяна-Славера: «Лебедян, який звався Славер, і той був двадцять літ».

    830-850 рр. – Правління Варена: «Верен з Великограддя також двадцять літ» (36б).

    850-860 рр. – Правління Сереженя: «Сережень – десять, і він останній» (36б).

    860 р. – Третій прихід варягів: «Од отця Ора (640р. до н.д.) до Діра пройшло тисяча п'ятсот літ» (д.6в). «І се Дірос еланський, кажуть, присмирив наших і був на престолі цьому (києвському) раніше його. І се Аскольд (3) забив Діроса, і є він один на місце те престольне» (д.29).

    860 р. – Завершення написання «ВК». Знаємо, що Аскольд-3 після того, як убив грека Діра і захопив Києв, ходив по Дніпру разом з варягам Ериком і зазивав русичів до походу на Візантію. Цей похід відбувся 18-25 червня 860 року (згідно церковного Літопису Руського). Але «ВК» не згадує самого факту походу, а лише підготовку до нього, тож маємо зробити висновок, що «ВК» була закінчена навесні 860 року (до згаданого походу Руси на Візантію).