1. Помилкова назва твору "Слово о пълку ИгоревЂ, Игоря Святъславлича" виведена царським сановником О.Мусіним-Пушкіним на власний розсуд. Зауважимо, що Мусін-Пушкін не був науковцем, він був таємним радником при дворі Катерини-ІІ. Придбавши рукопис і користуючись правом власника, він зробив переклад зі своїми правками тексту, зредагувавши потрібний ідеологічний зміст, а після видання перекладу "Слова" безслідно зник оригінал давньоруської історичної пам'ятки. Відтак, маємо російську редакцію графа Мусіна-Пушкіна 1800 року, котру російські науковці видають за «оригінал» ХІІ століття.
  Головний герой пісні-повісті (онук Олега «Гориславича») – Ігор Святославич (1151-1201) – князь путивльський (до 1179р.), новгород-сіверський (до 1198р.) і великий князь чернігівський (див. ««Бібліографічна довідка»).

  2. Боян – придворний поет, співець-гусляр ХІ ст., відомий з часів єдиновладного правління Ярослава-Георгія на прізвисько «Кульгавий», згідно літопису (церковне прізвисько «Мудрий»). Боян був свідком міжусобиць Ярославо-Георгієвих синів й онуків, зокрема й Олега «Гориславича». Прикмета «віщий» в українській мові означає – натхнений, мудрий, пророчий.

  3. «Помняшеть бо речь първыхъ временъ усобіцЂ» не спромоглися витлумачити московські дослідники і їхні сучасні послідовники, що вдаються до химерних реконструкцій. Як наприклад Б.Яценко: «Згадував Боян речі перших часів особиці, тоді пускав десять соколів на стадо лебедів. Котру сокіл доганяв, та спершу й пісню співала старому Ярославу» (?). Числовий показник «10 лебедів» – вірогідна пізня вставка для узгодження з «10 перстами» пісняра Бояна, котрий «своя вЂщїа пръсты на живая струны въскладаше». Нове тлумачення лексеми «боречь» – Борич (Боричів узвіз, що проходив вздовж лінії сучасного фунікулеру) – головний шлях у Києв, з Подолу на Гору, по якому князі входили в місто. Нова редакція узгоджує і пояснює княжу забаву тих часів – соколине полювання, після якого збиралися на банкет, де пісняр Боян прославляв переможця хвалебною піснею, після пошанування старших князів.
  4. «старому Ярославу» – мається на увазі Ярослав-Георгій «Кульгавий» (987-1054), князь новгородський і києвський, котрий, власне, й запровадив на Русі княжу забаву – соколине полювання;
  «храброму Мстиславу» – Мстислав «Красний» – князь чернігівський, тмутороканський і києвський, старший брат «старого Ярослава». Про його поєдинок з касозьким князем Редедею 1022 року розповідає «Повість плинних літ»;
  «красному Романови» – Роман «Красний» (син Великого князя києвського Святослава Ярославича) вів війну за повернення своєї отчини – Чернігова, що загарбав Володимир «Мономах». При повернені з невдалого походу на Чернігів 1079р. був убитий своїми союзниками половцями, за намовою «Мономаховичів». Тоді ж був захоплений у полон його брат Олег «Гориславич» і відправлений у Візантію на заслання (звідки повернувся після одруження з візантійською патриціанкою Феофано Музалон).

  5. Першодрук «отъ стараго Владимира до нынЂшняго Игоря» чітко означує історичну добу: од часів князювання давнього Володимира (978-1015) – Великого князя києвського, до Ігоря (1151–1201) – князя путивльського, новгород-сіверського, згодом чернігівського. Подібне порівняння у хронологічному ряді князя Ігоря з князям Володимиром стає можливим лише з 1198 року, коли Ігор, як законний спадкоємець «Гори-славичів», посідає чернігівський престол, узурпований Володимиром «Мономахом» (докладніше див. «Ідеологічна основа "Слова"»).


  6. Оповідь про похід Ігоря розпочата з опису сонячного затемнення, яке сталося 1 травня 1185 року вже після поразки русичів 28 квітня 1185 року. Перенесення дати початку походу (9.04.1185 на 23.04.1185) зроблене при редагуваннях рукопису як поетичний прийом, за допомогою якого реабілітується князь Ігор і його похід; тобто пожертва Ігоря перемагає пітьму, адже за народним повір’ям сонячне затемнення віщує біду. На це зауважував Д.Лихачов, зазначаючи, що у "Слові" вся битва з ворогом «поетично трансформується з уявленнями про боротьбу світла з пітьмою і завершується перемогою світла, хоча сам похід закінчився невдало».
    «Ліпше ж потятим бути, аніж полоненим» – Цей вираз має розширений зміст. Справа у тому, що володимиро-суздальські князі «Мономаховичі», зазіхаючи на чернігівські землі, наводили на Русь половців (зокрема Всеволод суздальський, згідно літопису). Відтак, маючи відомості про запланований похід половців разом з «Мономаховичами» на Сіверщину, князь Ігор вирішив розбити половців напередодні їхнього вторгнення на Русь. На жаль, він не врахував чисельність половців, які встигли об'єднатися до спільного походу.
  «Спала князю умь по хоти и жалость ему знаменїе заступи», – тобто на ум князю спало жагуче бажання досягти Дону, і жалість від нездійснення цього бажання заступила провіщення біди у вигляді сонячного затемнення. Іншими словами, Ігор мався би вгамувати своє бажання погромити половців без підтримки інших князів, зокрема свого двоюрідного брата Святослава – князя києвського. Згадка про сонячне затемнення перед початком походу – це літературний прийом, за допомогою якого автор "Слова" передрікає невдачу, що спіткає князя у поході.
  «копїє приломити» (спис вломити) – тобто закінчити військовий похід.

  7. «рища въ тропу Трояню чрезъ поля на горы» – Цей вислів не спромігся пояснити жоден дослідник "Слова". «Києвська Троянь», згадана у "Слові" як «тропа Трояня; віки Трояні; земля Трояні», має свою історію. А саме: після перемоги русичів над готами, що хлинули з германських країв на схід, ватажок готів Вінітарій запросив руського царя Божа і його князівське оточення (70 осіб) на прощальний банкет, де всі були підступно схоплені й страчені. Українська історіографія датує це 375 роком, після чого анти-русичі відійшли з південної степової зони до Києва, навколо якого утворили військове угрупування "Троянь", котре невдовзі розбило готів ущент. Таким чином «тропа Трояня» і «віки Трояні» – не абстрактні вирази, а чітко визначені у просторі й часі, і мають обрахунок: сімь віків від 375 року – це 1075 рік. Саме в цей час «на сьомому віці Трояні кине Всеслав жереб на долю собі любу» (див. далі).
    Першодрук «того (Олга) внуку» – зі вставкою слова в дужках (замість незрозумілого слова) в мусін-пушкінському виданні наявне через незнання давньоукраїнської історії; тобто слово в дужках не є автентичним. Займенник «того» вказує на прямий зв'язок з попереднім текстом, а якщо за Олега «Гориславича» не йшлося, то й згадка про нього не доцільна. Відтак, згадка про «Троянь» дає підстави до цілком обгрунтованої заміни «того (віку) внуку». Тобто Ігор – онук відголоску подій Трояні, що цілком узгоджується з контекстом оповіді: боротьба з ворогами і повернення кн.Ігоря на гори києвські після поразки співзвучне боротьбі русичів з готами і відступу на гори києвські після страти царя Божа на річці Рось.
  «галиці» – множина від «галиця» (птаха галка з родини воронових, збірне «врані»).
  8. «Велесовь внуче» – тобто нащадок Велеса. Велес – давньоукраїнський Бог достатку, господарства, худоби, а також бог-покровитель поезії й поеті в (грудневе свято сучасного так званого Діда Мороза).
    «Комони ржуть за Сулою» – Давньоукраїнське «комонь» – кінь. Сула – ліва притока Дніпра нижче Переяслава, де пролягав край тодішньої Руси, що змаліла до неймовірних розмірів через княжі міжусобиці.
    «НовЂградъ» – Новгород-Сіверський на Десні. Путивль – добре укріплене старе місто на Сеймі, вотчина князя Ігоря, звідки 1179 року він перейшов княжити до Новгород-Сіверська.

  9. «Буй-тур Всеволод» – Всеволод Святославич (1155-1196), князь курський і трубчевський, молодший брат Ігоря. Епітет "буй-тур" характеризує Всеволода як воїна-богатиря, людину могутньої статури і надзвичайної фізичної сили. В останній битві на р. Каялі, Всеволод був захоплений у полон половцями разом з Ігорем і Ігоревим сином, Володимиром.
  «бръзыи комони» – борзі (бистрі) коні.
  «Куряни, – свЂдоми къмети» – тобто військове ополчення з мешканців м. Курськ та курського князівства, що складали військо буй-тура Всеволода. Дослівно "кметь" – це селян-землероб; але навчені військовій справі селяни вже характеризуються як "свідомі кметі".
  «тули» – сагайдаки – шкіряні сумки або дерев’яні футляри для стріл.

  10. Першодрук «нощь стонущи ему грозою птичь убуди; свистъ звЂринь въ стазби; дивъ кличетъ...» – частково виправили попередні дослідники, замінивши «стазбы» на «стады» з огляду на те, що написання буквосполучення «зб» майже співпадає з графемою літери «д» (див. фотокопію рукопису). Аналогічна, але зворотна заміна у слові «дивъ» на «збивъ», а саме: «въ стады збивъ» (тобто «в стадо збити»), надає більш наближену до протографа картину сонячного затемнення, котре збудило пташиний галас («свист»), звірину наполохало – збило в стада незліченні тодішні табуни степових диких коней, куланів, сайгаків.
    Крім того, за новим тлумаченням стає цілком зрозумілим наступний вислів, який надовго залишився неприступним для дослідників через хибну розбивка на слова у першодруку: «дивъ кличетъ връху древа». Висловлювалися навіть сміхотворні припущення, буцімто на дереві сидів «дикий» половецький розвідник («дивъ») і свистом попереджав одноплемінників. Побіжно зауважимо: «Див» – слав’янське божество денного світла, персоніфікація життєдайної сили сонячного світу, котре під час сонячного затемнення віщує над деревами тьмою у небі невідоме попередження. Однак у даному контексті віщує над деревами не «дивъ», а «нощь, стонущи ему грозою.., кличетъ връху древа».
    «Луг» – загальноприйнята назва заплавних луків, низовини. Помор’я – узбережжя Чорного й Азовського морів. Посулля – землі в басейні річки Сули. Сурож – сучасне місто Судак. Корсунь – суч. руїни близь Севастополя.
    «Тмутороканський бовван» – глумлива назва тодішнього Тмутороканського володаря, що пояснюється згадкою про колишні кам’яні подоби біля Таматархи, столиці Тмуторокані на Таманському півострові (літописні джерела повідомляють про наявність там у давнину двох кам’яних статуй – божеств Синерга і Астарти, споруджених у ІVст. до н.д.); в часи написання "Слова" Тмуторокань вже захопили половці.

  11. «рци лебеди роспужени» – Згадка про «лебедів» пояснюється тим, що лебідь був тотемом половців.
    «черлені щити» – Дерев’яні щити руських воїнів фарбувалися в червоний колір унікальним барвником, котрий добували з комахи "червця" (личинки цієї комахи збирали у червні, звідки й назва місяця). В давнину був запроваджений податок для древлян і волинян – по ложці червцю з двору; звідси й назва "Червленських городів" на Галичині, які спеціалізувалися на виготовлені цієї фарби. Навіть море, через яке пливли іноземці до Києва за червцем, називали в давнину Червним (перекручене в сучасну назву – «Чорне» море).

  12. «Уже за шеломянемъ єси» – тобто за курганом. В давнину курган насипали у вигляді шолома, носячи землю шоломами; дослівно «шолом ян» або «шоломом ян» – шоломом витворений. У контексті "Слова" мається на увазі Ізюмський курган (на півдні м. Ізюм), поблизу котрого була переправа через Сіверський Донець, що в давнину звався Доном. Проминувши Ізюмський курган, руські воїна в ті часи були вже на половецькій землі.

  13. «Съ заранія въ пяткъ» – Йдеться про першу зустріч русичів з половцями вранці у п’ятницю 26 квітня 1185р. біля річки Сюурлій (р. Пільна, від якої недалеко до Каяли, де 28 квітня русичі зазнали поразки).
  «поганыя плъкы» («поганїи») – З дохристиянської доби і в часи написання "Слова" термін «поганський» («погани») не мав відношення до релігії і застосовувався до усіх вороже-налаштованих чужинців, зокрема й половців.
  «паволокы, и драгыя оксамиты» – дорогі шовкові тканини зі східних країв;
  «орьтьма» – попона, покривало;
  «узорочьи» – узороччя: дорогі речі з витканими чи вишитими візерунками; дорогоцінності взагалі;
  «чрьлена чолка» – бунчук, символ влади.

  14. «Гзакъ бЂжитъ сЂрымъ влъкомъ; Кончакъ єму слЂдъ править къ Дону великому» – Гзак – половецький хан; після перемоги на Каялі 1185р. спустошив Посейм'я (Роман Кзич, син Гзака, взяв у полон буй-тура Всеволода).
  Кончак – половецький хан, син Отрока (Артака), внук Шарукана; сват кн. Ігоря. Руський Літопис згадує його набіги на Русь у 1180, 1184 і 1185 роках.
  Половецькі хани, зокрема Гзак і Кончак, почувши про наступ руського війська і поразку своїх сородичів у першій битві, повели головні військові сили з половецького степу до Дона, назустріч русичам.

  15. «Чотири сонця» – Маються на увазі чотири князі, що приймали участь у поході: Ігор, Всеволод (буй-тур, брат Ігоря), Володимир (син Ігоря), Святослав Олегович (племінник Ігоря).


    «На рЂцЂ на КаялЂ» – Ріка Каяла, біля якою руські війська зазнали поразки 28.04.1185, – це р. Кайла (певно сучасна Макотиха), – ліва притока Голої Долини, що впадає до Сухого Торця, далі до Казенного Торця, далі до Сіверського Дінця, що в старі часи звався Доном. Існує й інше припущення: Каяла це сучасна річка Кам’янка, що впадає в Донець за кілька кілометрів від Ізюмського кургану ("шолома"). В старі часи річка Каяла була достатньо відома і навіть згадана у «Велесовій Книзі» (д.38а).

  16. Повторна згадка про «шеломян» посилює драматичність ситуації, в якій опинились русичі, зайшовши далеко в половецький степ і позбувшись надії на поміч з рідної землі.

  17. «Се вЂтри, Стрибожи внуци» – Стрибог – давньоукраїнський (слав'янський) Бог, повелитель вітрів. Його статуя, поруч зі статуями інших давньоукраїнських Богів, стояла в пантеоні Богів на Старокиєвській горі у другій половині Х століття.

  18. «мечами харалужними» – Прикметник «харалужний» (дослівно «сталевий») вживається у "Слові" неодноразово у значені «смертоносний».
    «Поскепані» – означає порубані на скіпки.
    «красныя ГлЂбовны» – Йдеться про Ольгу Глібівну (дружину Всеволода), доньку великого князя києвського Гліба Юрійовича, онуку Юрія Довгорукого, рідну сестру Володимира Переяславського, котрий помер 1187р., будучи пораненим під час нападу Кончака на Переяслав.

  19. «вЂчи Трояни» – див.пр.9; «лЂта Ярославля» – правління Ярослава-Георгія «Кульгавого» 1034-1054 років; «плъци Олговы» – Олег Святославич «Гориславич» (дід Ігоря, онук Ярослава-Георгія «Кульгавого») у 1094 році здійснив військовий похід і відібрав свій отчий чернігівський престол у Володимира «Мономаха».
    «Великый Ярославь сынъ, Всеволожь» – Вперше за всю історію дослідження "Слова" вірно поставлена кома дає можливість зрозуміти вислів без будь-яких правок тексту: «Ярославь син, Всеволож» – це Всеволод Ярославович (батько Володимира «Мономаха»). У 1077р. він зігнав з чернігівського столу свого племінника, Олега Святославича «Гориславича», котрий після смерті свого батька Святослава Ярославича чернігівського (1076) змушений був тікати до Тмуторокані. У цьому й полягає пояснення наступного вислову:
    «Владиміръ по вся утра уши закладаше въ Черниго※ – Скривдивши Олега «Гориславича», Всеволод пильнував («звонъ слыша») наміри Олега повернути чернігівський престол. Невдовзі Всеволод стає князем Києвським (1078), а у Чернігів призначає сина Володимира «Мономаха», котрий боявся, що під час наступу Олега проти нього повстане чернігівська знать. Тож він «закладав уші» на воротах Чернігова не тільки вночі, але й удень (давньоруське «ушаки», простомовне «уші», – отвори в одвірках, куди закладалися дерев’яні бруси-засуви для замикання дверей та воріт).

  20. Першодрук – «Бориса же.., слава… на Канину зелену паполому постла, за обиду Олгову храбра и млада князя.» – має невірне розміщення розділових знаків. Борис був убитий в битві на Нежатиній Ниві (3.10.1078) близь річки Канини (права притока Десни, нині Свинка); а Олег «Гориславич» вийшов з цієї битви живий і його «стояже каяли» – тобто «стократ каяли» (ганила). Причому у рукописному тексті «стояже» прописано злитно, однак першодрук з невірною розбивкою на слова: «съ тояже Каялы» зумовлював сумнівні коментарі, як наприклад: «Річка Канина, близь якої відбулася битва, – автор "Слова" називає Каялою» (?). Крім того складалося враження, буцімто Борис наклав головою за «обиду Ольгову», а не за власну. Адже він був онуком Мстислава «Красного» – князя чернігівського і тмутороканського, котрий помер при таємничих обставинах 1034 року і буцімто не лишив нащадків. Проте він таки залишив нащадка – сина Вячеслава, ім'я котрого було вилучено з літопису Володимиром «Мономахом», щоби утвердити своє безроздільне спадкоємне право на чернігівський престол. Згадка про князя чернігівського Вячеслава Мстиславича збереглася в джерелах, якими користувався В. Татищев.
    Святополк Ізяславич (князь новгородський) повелів перевезти свого вбитого батька, Ізяслава, на ношах між кіньми (інохідцями угорськими) з Нежатиної Ниви до Києва і поховати в Софійському соборі.

  21. Княжі крамоли, розпочаті Ярославом «Кульгавим» за здобуття києвського престолу, набули ще більшого розмаху після його смерті. Зокрема, свої спадкоємні права відстоював Олег Святославич на прізвисько «Гориславич» (тобто надбавший багато слави – «гори-слави»). Олег «Гориславич» і Володимир «Мономах» були двоюрідними братами по діду – Ярославу «Кульгавому», чиї сини – Всеволод і Святослав породили дві ворогуючі коаліції. Причому Святослав був старший за віком і мав право першості на києвських престол, як і усі його нащадки, котрі вели тривалу боротьбу з узурпаторами «Мономаховичами», неодноразово засудженими у "Слові".
    "Слово" повідомляє, що русичі (руси-українці) з давнини вважались онуками Дажбога («Даждь-бога») – тобто дітьми Сонця. Відтак у виразі: «погибашеть жизнь Даждь-Божа внука» – мається на увазі руський народ.
    Фразеологізм «ратае†кикахуть» має пропущену літеру «л»; мусить бути «ратаєве кликахуть» – тобто «ратаї окликаються», «орачі озиваються» (іншими словами, «голоси орачів»);
    «галиці» – множина від «галиця» (галка), збірне «врані» – ворони;
    «уїддя» – поїдання (порівняльне «уїдатися»).

  22. «копіа харалужныя» – «списи харалужні», дослівно «списи сталеві», тобто списи з металевими наконечниками, бо самі списи були дерев'яні. Давньоукраїнське слово «харалужний» в переносному значені має багато відповідників, зокрема – смертоносний, войовничий, побідоносний та інші.

  23. «Что ми шумить, что ми звенить» (відповідно укр. «Що мні шумить, що мні дзвенить)» – Ці слова засвідчують присутність автора "Слова" на полі битви, адже «він чує шум битви і дзвін мечів». Мається на увазі воєвода Біловод Просович, котрий очолював ковуїв, направлених в похід чернігівським князем Ярославом. Під час останьої битви ковуї не витримали натиску половців і побігли з поля бою. Завертати їх кинувся князь Ігор, але марно. До того ж, повертаючись назад до своїх полків, князь Ігор потрапив у полон до половців.

  24. За літописним повідомленням, бій Ігоря з половцями тривав три дні: з п'ятниці по неділю. Третього дня, в неділю 28 квітня, зранку було розбито руські війська; «впали стяги Ігоря». Літописні джерела повідомляють, що після перемоги у другій битві (в суботу 27 квітня) руські війська припустилися фатальної помилки – залишились на ніч беспоседньо поряд з полем бою, а не відійшли подалі у степ. Вранці з'ясувалось, що половці за ніч зібралися з силами, закликавши підмогу, і скориставшись нічною темрявою, непомітно оточили табір русичів з усіх сторін.
    «Ту ся брати разлучиста» – князя Ігоря взяв у полон хан Кончак, а Всеволода – Гзак.
    «сватів напоївши» – Цей вираз треба розуміти у його прямому значені. Адже руські князі родичалися з половецькими ханами, зокрема й перша жінка князя Ігоря також була половчанкою як і жінка його батька – Святослава Ольговича, одруженого на дочці половецького хана Аєпи. Зауважимо, що й Володимир «Мономах» був сином половчанки і мав дружину половчанку, від якої народився Юрій «Довгорукий» – князь володимиро-суздальський, родоначальник московських князів.

  25. Першодрук – «Въстала обида въ силахъ Дажьбожа внука, вступила дЂвою на землю Трояню, въсплескала лебедиными крылы на синЂмъ море у Дону плещучи, убуди жирня времена. Усобица княземъ на поганыя погыбе» – має невірне прочитання протографа: кривда («обида») поміж русичами обернулася нашестям половців – «вступила бідою на землю Трояні» (у протографі чітко прописане «бЂдою» – а не «дЂвою»). Згадка про «лебедині крила у синього моря» пояснюється тим, що тотемом половців був лебідь.
    «убуди живни времена усобици князевъ. На поганыя погыбе» – Цей вираз із новим розділовим знаком (крапкою після слова «князевъ», помилково прочитане як «княземъ») пояснює значення виразу «живни времена» (помилково прочитане як «жирня времена»). Тобто йдеться про «поживні времена» для половців в часи княжих міжусобиць. Це цілком відповідає контексту оповіді: біда, вступивши на землю русичів, збудила княжі міжусобиці. Це підтверджується наступним виразом – почали князі «самі на себе крамолу кувати».

  26. «Карна і Желя» – давньоукраїнські богині скорботи й жалю, що супроводжували покійного на похоронне вогнище. В часи написання "Слова" було загальновідоме велике святилище Желі під Києвом, що оприкметилось в назві місцевості Желянь (сучасні Жуляни в пригороді Києва);
    «смага» – жар, вогонь для традиційного обряду поховання (у переносному значенні – жалоба, смуток);
    «милыхъ ладъ» – В давньоруській мові «ладо» – це коханий чоловік, а «лада» – кохана жінка.
  «злата и сребра нимало того потрепати» – полонених воїнів повертали за викуп, що означене словом «потребити» (помилково прочитане як «потрепати»), тобто «розтратити золото й срібло». Зокрема викуп за князя Ігоря становив 2000 гривень (згідно В.Татищева). Великий князь києвських Святослав погодився заплатити викуп за Ігоря, але половці поставили умову, що спершу мають бути викуплені менші князі й воєводи, що потрапили у полон.

  27. «дань по бЂлЂ отъ двора» – Данину стягували з кожного двору – «від диму»; найдрібніша одиниця данини була білка (хутряний звір). Розрахунок провадився відповідно: гривня – грошова одиниця, що дорівнює 49,25г срібла або 25 кунам (куницям) або 150 білицям (віверицям, векшам, білям, тобто білкам).

  28. «Тїи бо два храбрая Святъславлича, Игорь и Всеволодъ уже лжу убуди, которую то бяше успилъ отець ихъ Святъславь грозный Великый Киевскый.» – Ця редакція першодруку спонукала дослідників "Слова" до припущення, буцімто «Святъславь грозный Великый Киевскый» вважався «батьком» як старійшина роду. Натомість за новою редакцією «отець ихъ… Святъславь грозный» очевидне вилучення тексту про дійсного «отця Ігоря і Всеволода» – Святослава Олеговича «Гориславича», котрий залагодив кривду («приспав лжу») – відновив свої спадкоємні права (а загалом і усіх «Гориславичів») на Сіверщину й Чернігівщину, неодноразово загарбаних «Мономаховичами» (див. «Бібліографія»).
    Давньоукраїнське слово «лжа» («олжа») має багато значень, як наприклад: омана, кривда, гнів, помста та інші. В данному випадку йдеться про помсту «Гориславичів», а саме: князь Ігоря, йдучи в похід на половців, захопив м.Глібів, помстившись Володимиру переяславському «Мономаховичу» за його напад на Сіверщину 1184р.

  29.«Святъславь грозный Великый Киевскый» – Святослав Всеволодович (1125-1194) – син великого князя києвського й чернігівського Всеволода Олеговича, онук Олега Святославича «Гориславича», і двоюрідний брат вищезгаданих Ігоря і Всеволода. В часи написання "Слова" побутувала ідея сильного князя на чолі федерації отчин, а не ідея самодержавного володаря, яку привнесла згодом Московія, намагаючись подати Святослава Всеволодовича як немічного володаря, що спричинив занепад Києва. Але в дійсності Святослав Всеволодович був наймогутнішим з князів ХІІ століття, що засвідчене його 18-літнім правлінням на Русі. До того ж, він був здібним полководцем і завдав відчутних поразок об'єднаним силам половців, після яких вони вже перестали існувати як самостійна політична сила.
    «И падеся Кобякъ въ градЂ КїевЂ, въ гридницЂ Святъславли» – Цей вираз стосується походу 1184р., коли об'єднані сили руських князів на чолі з Святославом Всеволодовичем розгромили половців на річці Орелі і взяли у полон хана Кобяка та двох його синів, і понад сім тисяч половців.

  30. «Ту нЂмци и венедици, ту греци и морава» – Маються на увазі посли та офіційні представники відповідних народів: німців, венедів (західних слав'ян; вони ж дуліби, бужани – сучасні волиняни), греків, моравів (Моравія – давня назва місцевості у верхів'ї долини Дунаю, за назвою річки Морава, що впадала в Дунай трохи нижче Відня; сучасні території Чехії й Австрії).
    «Ігор князь пересів із сідла золотого та в сідло кощієве» – Цей вираз означає потрапити в полон, дослівно: позбутися «золотого сідла», у якому князь Ігор їхав на чолі війська. Давньоукраїнське «кощій» означає раб (тобто полонений), відтак і «сідло кощієве» (тобто сідло бранця половецького) – означає потрапити в полон.
    «Уныша бо градомъ забралы», дослівно: «Засмутилися в городах забороли» – Давньоукраїнське «заборола» – це помість на фортифікаційні стіні, яка зводилась навколо міста для захисту від ворога. З зовнішнього боку цей поміст був захищений бруствером-заборолом. На помості з заборолом стояли городяни, проводжаючи і зустрічаючи своїх воїнів під час військового походу, або розміщувались ратоборці під час ворожої осади міста.

  31. «паполома» – попона, покривало; «трут» – отрута; «тула» – колчан, сагайдак; «кнес» – верхній брус даху (так званий «князьок»). В старі часи, коли помирав господар хати, підривали верхній брус даху, під яким з'єднуються крокви, щоби душа небіжчика могла вільно попростувати на небо. Відтак, вислів: «Вже дошки без кнеса в моїм теремі златоверхім» – це провіщення смерті. Його посилює «грай воронів», – першодрук «бусови врани възграяху», – коли зграя звивається в небі по колу, що вважається провіщенням біди, адже ворон у слав'ян вважався віщим птахом.
    «Плісенськ» – місцевість біля стародавнього Києва «на горах», урочище Плоске чи Пліске (суч. північно-західна частина Подолу); «болонь» – оболонь, заплавні луки (суч. Оболонь в Києві); «дебрі» – хаща; «Кисань» – річка Киянь (Киянка, права притока р.Глибочиці), що протікала в захаращеному яру, під києвськими горами, на яких стояв золотоверхий терем Святослава.

  32. «Тмуторокань» – У процесі відновлення руської території Північного Причорномор’я на Таманському півострові утворилося Тмутороканське князівство. Заслуга в утворенні Тмутороканського князівства, котре М.Грушевський назвав першою українською Січчю, належить найвидатнішому полководцю і державотворцю, неперевершеному правителю Царства Русь 957-972 років – Святославу «Непереможному» (сину Ігоря «Старого», онуку Олега «Віщого»). Цей форпост України-Руси було втрачено в часи князівських міжусобиць, згаданих у "Слові". Відтак, похід князя Ігоря (в разі успішного завершення) відновлював владарювання русичів на Таманському півострові (суч. Краснодарський край). На жаль, згадані «два соколи» – князь Ігор і князь Всеволод – потрапили в полон до половців.
    На жаль, згадані «два соколи» – князь Ігор і князь Всеволод – потрапили в полон до половців на третій день битви, що означено словами «два сонця померкли». Вираз «і з ними місяць молодий» стосується Ігоревого сина – 15-річного княжича Володимира, котрий разом з батьком потрапив у полон і там одружився з дочкою хана Кобяка у 1186 році, після чого повернувся додому разом з молодою дружиною-половчанкою.
    Олег Ігоревич (1174-1185) – 11-річний син князя Ігоря, учасник походу; потонув у р. Каялі на третій день битви (згідно літописних джерел, князі брали у походи своїх дітей з п'яти років).
    Святослав Ольгович (1166-1185) князь рильський (племінник князя Ігоря) – учасник походу; на третій день битви (28.04.1185) потонув у р. Каялі.

  33. «пардуже гнЂздо» (дослівно: виводок гепардів) – В руських літописах половці неодноразово порівнюються з пардусами, тобто з гепардами. Справа в тому, що русичі бували в країнах Близького Сходу та в Єгипті, тому й знали про хижаків – пардусів-гепардів. Звідси й порівняння половців з гепардами (за їхню хижу вдачу).
    «Хинови» – фіни Волго-Окського межиріччя, тобто Володимиро-Суздальського князівства, піддані Всеволода Юрійовича «Мономаховича» на прізвисько «Велике Гніздо». Похід князя Ігоря розладнав змову половців з «Монома-ховичами» про спільний похід на Сіверщину й Чернігівщину (докладніше див. «Історична довідка»).

  34. «Вже вержеться Див на землю» («Вже настає новий день») – Див (Дій) – слав'янське божество денного світла.
    «готскїя красныя дЂвы» – Готи – давня назва германських племен, що мешкали понад Варязьким (Балтійським) морем. Готську навалу розбили русичі-анти, не зважаючи на те, що готи підступно захопили і стратили антського царя Божа; він же під ім'я Буса (див. п.9). Готи частково осіли за Доном і понад Азовським морем у Тмуторокані, де в часи князя Ігоря панували половці і де «готські діви на березі синього моря» оспівують «время Бусово» – пам'ятні для готів часи, та «леліють», плекають помсту за себе й за своїх союзників половців (зокрема Шарукана).
    «Шарокань» – половецький хан Шарукан, дід Кончака. У 1068 році був розбитий й узятий в полон Святославом Ярославичем (прадідом кн. Ігоря), а в 1107 році знову розгромлений об'єднаними силами руських князів.

    35. «Золоте слово» Святослава звернене не лише до братів – Ігоря й Всеволода (названих «синовцями» з огляду старійшинства), але й до усіх удільних князів Руси, як заклик до єднання у справі захисту Батьківщини.
    «Рано єсте почали Половецьку землю мечами цвигати, а собі слави шукати» – Тут Святослав говорить про минулі звитяжні походи Ігоря й Всеволода – «єсте почали», а прислівник «рано» означає не «передчасно», а «з малих літ»; «цвЂлити» – відповідник «цвигати» (бити, стьобати).
    «нечестно бо кровь поганую проліясте» – У першодруці помилкове прочитання «нечестно» виникло внаслідок вставлення виносного «с» в не належному місці; необхідно: «несчетно» – тобто «незліченно».
    «Ваші мужні серця в жорстокім харалузі ковані» – тобто ковані в жорстоких битвах.

    36. «Ярослав» – чернігівський князь Ярослав Всеволодович, брат києвського князя Святослава. Цей могутній во-лодар мав велике військо, але був дуже обережний. Він одіслав у поміч Ігорю і Всеволоду лише допоміжну дружину ковуїв, тих самих, що втікли 28 квітня з поля бою, через що й сталася поразка русичів. Сам же Ярослав не приймав участі у поході 1185 року, як і в попередньому успішному поході Ігоря 1184 року, а в 1187 році навіть зірвав похід свого брата Святослава.
    «з чернігівськими билинами (бувальщинами) – з могутами і з татранами, з шельбирами і з топчаками, з ревугами і з ольберами» – родові імена чернігівських племен (їхні військові загони очолювали родовиті бояри).

    37. «Коли соколъ въ мытехъ бываетъ, высоко птицъ възбиваетъ» – Старомовне: «въ мытехъ» означає перебування сокола в пір'ї після линяння (дволітній сокіл зветься соколом «двох митей», трилітній – «трьох митей»). Згадка про сокола у переносному значенні підтверджує можливість «старЂ помолодити» – тобто поновити «стару славу».
    «у РимЂ кричатъ подъ саблями Половецкыми, а Володимиръ подъ ранами» – Володимир Глібович «Мономахович» – князь переяславський, син Гліба Юрійовича, небіж Всеволода суздальського. У 1184 році напав на сіверські міста і пограбував їх, завдавши князю Ігореві образи, що зумовило зворотні військові дії: на початку походу на половців, описаного у "Слові", князь Ігор з чернігівськими ковуями захопив прикордонне переяславське місто Глібів (напевне цей епізод було вилучено зі "Слова" в часи редагувань). Після поразки князя Ігоря половецьких хан Кончак напав на Переяслав, де Володимир Глібович був тяжко поранений («трьома копіями» згідно літопису). Також Кончак погромив Римів – містечко близь Переяслава на пр. березі Сули (сучасна Велика Буримівка).

    38. «Великий княже Всеволоде!» – Всеволод Юрійович на прізвисько «Велике Гніздо» (1154-1212), син Юрія «Довгорукого», князь володимиро-суздальський 1177-1212 років. Всеволод був одним з могутніших князів, здатний «Волгу веслами розплескати, а Дон шоломами вилляти». Однак він не втручався у справи Південної Руси, тому автор «Слова» й закликає його захистити родову отчину «Мономаховичів» – Переяслав, висловлюючи упевненість у тому, що перемога була б забезпечена, якби Всеволод «Велике Гніздо» брав участь у поході проти половців.
    «Аже бы ты былъ, то была бы чага по ногатЂ, а кощеи по резанЂ» – Старомовні слова: «чага» – невільниця, рабиня; «кощій» – невільник, раб; «ногата» і «різань» – дрібні гроші тієї доби (у гривні було 20 ногат, або 50 різань). Згідно «Руської правди», ціна холопа-бранця була 5 гривень; отже, якби Всеволод взяв участь у поході на половців, то Русь узяла би багато полонених, так що ціна за них геть упала (за бранця – у 250 разів, за бранку – у 100 разів).
    ««шерешир» – вважається, що це назва метального снаряду «черха» (з персидського «tir-i-carch»). У виразі «стріляти удалими синами Глібовими» – йдеться про синів Гліба Юрійовича, переяславських князів Ізяслава і Володимира, які слухняно виконували волю свого дядька Всеволода суздальського, котрий втягував їх в інтриги проти «Ольговичів-Гориславичів», а сам тримався осторонь. Обидва Глібовичі загинули у молодому віці (Ізяслав – 23 роки, Володимир – 29).

    39. «Ты буй Рюриче и Давыде!» – Йдеться про Ростиславичів, синів Ростислава Мстиславича – онука «Мономаха».
    Рюрик Ростиславич – один з найзавзятіших противників «Ольговичів-Гориславичів», дев'ять разів займав києвський престол, а в 1181-1194 роках перебував у якості співправителя великого князя києвського Святослава Всеволодовича «Гориславича». Був князем новгородським, білгородським, вручийським; визнавав старійшинство Всеволода суздальського, що призвело до виснажливої феодальної війни 1195-1196 років за переділ Руської землі. Згодом вів багаторічну війну проти Романа галицько-волинського; у союзі з половцями розгромив Києв у 1203 році.
    Давид Ростиславич – князь смоленський, приймав участь у військових походах брата, Рюріка. У 1185 році відмовився йти на захист Переяслава.

    40. Галицький Осмомисле Ярославе! – Ярослав Володимиркович на прізвисько «Осмомисл» (1153-1187), син Во-лодимирка Володаровича, правнук Ростислава тмутороканського, праправнук Володимира Ярославича-«Кульгавича». Отримавши галицький престол від батька, Володимирка (1124-1152), котрий зробив столицею м.Галич над Дністром з княжим замком на високій скелі («за хмарами»), Ярослав «Осмомисл» в кінці ХІІст. об'єднав Волинь і Галичину, простерши свою владу до Дунаю і вкоротивши зазіхання угорського короля. Крім того «Осмомисл» вів затяжну війну з Ізяславом Мстиславичем києвським за порубіжні міста і утримав їх за собою.
    Варто зауважити, що епітет «Осмомисл» зустрічається тільки у "Слові" і тлумачиться по-різному. У «Лексиконі» П. Беринди знаходимо відомості про «вісім злих страстей», яким протиставлені сім «дарів духу святого». Напевне, вісім «страстей» характеризують і Ярослава галицького, адже його любовна історія з Настею Черговою, а особливо трагічна розв'язка (бояри спалили Настю у 1173 році), були добре відомі на Русі. Відтак, нерозважливо давати Ярославу благо-честиву характеристику; проте прихований осуд у слові «Осмомисл» могли зрозуміти лише вельми освічені люди.
    Першодрук «меча бремены чрезъ облаки» пояснюється військовою технікою Ярослава, який мав знаряддя для метання каміння, котре убачають у слові «бремены»; проте подібні метальні знаряддя мав не лише Ярослав. Відтак, нове розділення «меча бремЂ (брем'я) ны чрезъ облаки» надає більш досконале пояснення: «закривши ворота Дунаю», Ярослав наклав данину на торгівлю для усіх держав, що межували з Руссю по Дунаю, тобто наслав обтяжливі податі зі свого княжого замку на високій скелі «за хмарами».
    «стрЂляеши съ отня злата стола салътани за землями» – Йдеться про підготовку Ярослава «Осмомисла» до участі галичан у третьому христовому поході Фрідрика Барбароса проти султана Саладина, що розпочався у 1189 році.

  41. «А ты, буй Романе и Мстиславе!» – Йдеться про Романа «Галицького», сина Мстислава Ізяславича києвського, та двоюрідного брата Романа – князя Мстислава Ярославича пересопницького, котрий приймав участь у походах Романа. Автор "Слова" згадує перемоги Романа Мстиславича, зокрема у 1169 році він розбив під Новгородом військо Андрія «Боголюбського», який прийшов зі своїми «Хинова». Під час феодальних воєн союз Романа з «Ольговичами» і полоцькими князями був тією могутньою силою, що врятувала Русь від поглинення чужинцями – Хиновою і Литвою. Розгромивши литовців, зокрема племена ятвягів і деремелу, Роман примусив їх корчувати ліс і займатися землеробством, а в наступні роки завдав нищівного удару половцям. Об'єднавши Волинську і Галицьку землі і утворивши могутнє Галицько-Волинське князівство (1199 р.), Роман через деякий час стає великим князем києвським – самодержцем всієї Руси.
    «желЂзныи папорзи подъ шеломамы латинскими» – Латинянами звалися католики, зокрема й угорці. Згадка про «латинське» військове спорядження пояснюється тим, що Роман Мстиславич приходився троюрідним братом угорському королю Андрію (Ендрю) ІІ, котрий у свою чергу приходився двоюрідним братом Анни – дочки візантійського імп. Асаака-ІІ, з якою Роман був одружений і мав двох синів. Спільним прадідом Романа, Андрія-ІІ і князя краківського Лешка Білого був князь києвський Мстислав (син Володимира «Мономаха»).
    «по Рсі и по Сули гради подЂлиша» – Річка Рось на правобережжі Дніпра і річка Сула на лівобережжі – були тодішньою межею, за якою починалось панування половців. Розбивши Ігоря, половці захопили міста по Росі й Сулі, поділивши руські городи між половецькими ордами.

  42. «Инъгварь и Всеволодъ, и вси три Мстиславичи» – Інгвар і Всеволод Ярославичі, князі луцькі, двоюрідні брати Романа, які допомагали йому у військових походах. Щодо трьох Мстиславичів, то йдеться про двоюрідних братів Інгвара і Всеволода, синів києвського князя Мстислава Ізяславича – Романа, Всеволода і Святослава – волинських князів, про яких сказано: «не худа гнЂзда шестокрилци».
    Шестикрильці – це херувими, що зображалися в шестикутних зірочках-крильцях. Але в даному випадку ймовірніше йдеться про порівняння трьох Мстиславичів з трьома соколами (по три пари крил).
    «сулицы ляцкіи и щиты» – Згадка про ляські обладунки пояснюється родинними зв'язками Мстиславичів з поляками (вони були напівполяки по матері) і тією воєнною допомогою, що їм надавали поляки.

  43. «Уже бо Сула не течетъ сребреными струями къ граду Переяславлю» – Місто Переяслав стоїть на р.Трубіж, а Сула була межею переяславської землі, звідки збиралися доходи до стольного граду Переяслава. Після поразки князя Ігоря, половці захопили землі «по Росі й Сулі», обмеживши притік доходів з по-над Сули до Переяслава.
    «Двина болотомъ течетъ онымъ грознымъ Полочанамъ подъ кликомъ поганыхъ» – Литовці переможно воювали з полоцькими князями, що колись були грізними. Мутна вода – символ печалі; відтак, «і Двина болотом тече» – тобто належить литовцям-«поганам».
    «Ізяслав, син Васильків.., онук Всеслава» – Ізяслав був сином князя полоцького і вітебського Василька Святославича і правнуком князя полоцького і києвського Всеслава Брячиславича (1101+), за якого сказано в літописі, що після поразки русичів у битві з половцями на річці Альті у вересні 1068 року в стольному місті Києві зібралося віче й постановило прогнати переможених князів Ізяслава й Всеволода (батька «Мономаха») і проголосити Всеслава князем Києвським і всієї Руси.
    Онук Всеслава, князь Василько, мав чотирьох синів (Всеслав полоцький, Брячислав вітебський і друцький, Ізяслав гродненський, Володша-Всеволод), про яких майже немає літописних відомостей крім побіжної згадки під 1181 роком, де сказано, що полоцькі князі Васильковичі (Всеслав і Брячислав, «а з ними були і ліби, і литва») допомагали Святославу києвському у боротьбі проти Всеволода Юрійовича суздальського. Згодом литовці фактично окупували полоцький край. Іншими словами, правнуки Всеслава забули його заповіти, і лише Ізяслав – князь Городенський – підтримав його давню славу, виступив проти литовців і загинув у бою.

  44. Брячислав і Всеволод – сини Василька, як зазначалося вище, були братами Ізяслава. Щодо третього брата – Всеслава полоцького, можемо припустити, що його вже не було в живих на час битви Ізяслава з литовцями, оскільки про нього немає згадки у літопису після 1181 року.
    ««золоте ожерелля» – Комір княжого одягу мав глибокий виріз і оздоблювався золотом та дорогоцінним камінням. Звідси й уява про те, що душа князя вийшла з грудей через «золоте ожереліє».
    «Городенськ» – Місто Городен (суч. м. Гродно) на березі річки Німан, в усті р.Городничанки.

  45. «Ярославе, и вси внуце Всеславли» – Автор "Слова" звертається до Ярослава Володимировича, онука Мсти-слава Великого, який князював у Новгороді з перервами від 1182 до 1199 року, і до полоцьких князів, закликаючи їх до миру. Міжусобиця з «Мономаховичами» була справедливо розпочата князем полоцьким і києвським Всеславом Брячеславичем ще у 1067 році і продовжувалась вподовж століття, то вщухаючи, то знову розгораючись. До нового спалаху міжусобної війни Ярослав новгородський сусідив з полочанами мирно і дружно; разом ходили проти литви і чуді. Але під час міжусобиць руські князі закликали на поміч половців, котрі з охотою надавали поміч то одній, то другій ворогуючій стороні, грабуючи при цьому руську землю.
    «Которою» – Старослав'янське «котора» – незгода, усобиця.

  46. «На седьмомъ вЂцЂ Трояни» – Троянь див. прим.7.   Стосовно «жереба Всеслава» маємо літописні відомості: Всеслав Брячиславич (онук Ізяслава, правнук «старого» Володимира і полоцької князівни Рогніди) розпочав війну з синами Ярослава «Кульгавого», захопив Новгород (вотчину Ярослава «Кульгавого»), а Ярославичі – Ізяслав, Святослав, Всеволод – пішли на Мінськ (вотчину Всеслава) і повбивали там усіх чоловіків. Всеслав рушив з Новгорода на Ярославичів; битва відбулась під Мінськом, де Всеслав зазнав поразки і втік. Але його схопив Ізяслав коло Смоленська і заточив у поруб в Києві. Згодом у Києві зібралося віче (15.09.68) і кияни прогнали Ізяслава й Всеволода, визволили з темниці й поставив володарем князя Всеслава, народженого, як мовилося, від волхвування (звідси й вислів: «клюками подпръся о покони»). Невдовзі Святослав чернігівський підступно ув’язнив Всеслава і посадив у поруб в Білгороді, звідки його таємно визволили білгородці і організували втечу, про яку сказано:
    «Скочи отъ нихъ лютымъ звЂремъ въ плъночи» – Після втечі Всеслав повернувся у рідний Полоцьк, але звідти його вигнав Ізяслав у 1069 році і посадив там свого сина Святополка. Невдовзі Всеслав вигнав Святополка з Полоцька, але не втримався і зазнав поразки від Ярополка Ізяславича коло містечка Голотичська. Всі ці події згадуються у "Слові", щоправда не в хронологічній послідовності.
    «обЂсися синЂ мъглЂ» – Оскільки Всеслав був чаклуном, то він, за переказами, тікаючи з Білгорода, «повиснув на синій хмарі» і «розтанув у тумані-імлі».
    «утръ же вазни – с три кусы» – Старослав'янське «вазня» означало удачу, щастя, талан. Відтак, побутувало й прислів'я: «Краще мати краплю вазню, аніже батор ума».

 47. «Немига» - права притока річки Свіслочі під Мінськом (нині не існує; її річище стало вулицею Немигою у Мінську, в районі так званого «Рибного ринку»). Кривава міжусобна битва між полоцьким князем Всеславом і братами Ярославичами «Кульгавичами» на річці Немизі, де загинуло багато русичів, згідно літописних джерел, сталась 3 березня 1067 року.

  48. «самъ въ ночь влъкомъ рыскаше; изъ Кыева дорискаше до куръ Тмутороканя; Великому Хръсови влъкомъ путь прерыскаше» – Всеслав не лише провадив княжу владу, але й займався волхвуванням (чаклуванням), обертаючись, за тодішніми повір'ями, на вовка. Утікаючи від переслідувань, він бував і у Тмуторокані, тим самим пересікаючи шлях слав’янському богу Хорсу (уособлення нічного світила – місяця). Автор "Слова" каже про Всеслава як про кудесника-оборотня, котрий перебігав путь Хорсу, бо за народними переказами, зимовий час (з листопада по лютий) – це вовча доба, коли чародії могли обертатися на вовка. Саме в цей час Всеслав і княжив у Києві, тобто міг скористатися своїми здібностями чародія. Слушно зауважити, що шлях до Тмуторокані пролягав з півночі на південь, пересікаючи «путь Хорса» – нічного світила, що переміщається по небосхилу зі сходу на захід.
    «Тому въ ПолотскЂ позвониша заутренюю рано.., а онъ въ Кые†звонъ слыша» – Перебуваючи на києвському престолі, Всеслав не лишав поза увагою Полоцьк – свою вотчину, куди врешті-решт і повернувся.
    «Ни хытру, ни горазду, ни птицю горазду, суда Божіа не минути» – Першодрук має хибну графему «птицю», котра у катерининському рукописі простежується як «пытцю» – тобто йдеться не про птаха, а про чаклуна.

  49. «Того стараго Владиміра нельзЂ нЂ пригвоздити къ горамъ киевскимъ» – Тодішнє слово «пригвоздити» означало «розіп'яти» (прибити гвіздками до хреста). Тож вислів «не можна не пригвоздити» означає «варто пригвоздити». Це підтверджено засудженням наслідків: «с его бо нынЂ сташа стязи Рюриковы» – тобто через того Володимира встали стяги Рюрика і Давида нарізно. Пояснення в тому, що Володимир започаткував братовбивчі війни на Русі, захопивши Києв (978р.) і вбивши законних спадкоємців престолу (Ярополка і Олега). Думка деяких дослідників, що мова йде про Володимира «Мономаха», не витримує критики, бо він згадується у "Слові" без прикметника «старий» (як наприклад: «Владиміръ по вся утра уши закладаше въ Черниго※).
    «нъ роз"но ся имъ ховсты машутъ» – В першодруку помилкове прочитання «роз"но» зі знаком переносу, як «рози нося»; до того ж, наявна помилка скорописця у слові «ховсты» (прочитане як «хоботы») замість вірного «хвосты» – тобто бунчуки, котрі робили з кінських хвостів. Мається на увазі, що Давид смоленський не приєднався до свого брата Рюрика, котрий разом зі Святославом києвським виступив проти половців у 1185 і 1187 роках.


  50. «Поютъ на ДЂсни» – всупереч традиційному «Поють на ДЂнаи» існує альтернатива такому безглуздому викладу першодруку, що призводило до стійкого непорозуміння – неузгодженості місця перебування Ярославни: не на Дунаї, а на Десні, назви якої мусін-пушкінські перекладачі, напевне, й не знали. До того ж, традиційне порівняння Ярославни з зозулею (давньоруське «зигзиця»), яка не має власного гнізда і підкидає своє потомство на виховання іншим птахам, аж ніяк не пасує Ярославні – дружині князя Ігоря. Переклад висловів про «зигзицю» як про таємничу, віщу птаху, дає більш досконалий образ княжої дружини, притаманний жінці.

  51. «Ярославна рано плачетъ» – Ярославна, дочка Ярослава «Осмомисла», друга дружина князя Ігоря з 1184 року. Історично відомо, що з 1179 року князь Ігор перебував у Новгород-Сіверському, але Путивль був краще укріплений, тому Ярославна після поразки Ігоря перебралась до Путивля, який половці так і спромоглися взяти.
    «Чему мычеши хиновьскыя стрЂлкы... на моея лады вои?» – Половці були союзниками хинова (фінського народу Волго-Окського межиріччя) і їхнього володаря, суздальського князя. Автор "Слова" це розумів і словами Ярославни дав однозначну вказівку на те, звідки половці одержали озброєння.

  52. «сквозЂ землю Половецкую» – В часи написання "Слова" половецькі орди хазяйнували в Південній Русі аж по річку Орель. Відтак, і Дніпровські пороги («каменныя горы») вже вважалися половецькими. На жаль, через князівські чвари канула у вічність і давньозвісна Тмуторокань, що була руським князівством.
    «Святославли носады до плъку Кобякова» – Йдеться про похід Святослава києвського у 1184 році, коли об'єднані сили русичів здійснили переможний похід, спустившись в човнах-насадах (з високими «насадженими» бортами) до річки Орелі, розбили половецькі орди і взяли у полон хана Кобяка (див. пр.29).

  53. «СвЂтлое и ТресвЂтлое слънце» – В Стародавній Русі рахували виключно трійцями, – тобто все розумілося не в одиничному значенні (наприклад, міра зерна – означала три міри). Звідси й походять вислови: «драти три шкури», «бог любить трійцю» тощо. Відтак, сонце, котре вважалося божеством, теж уособлювало триєдність, тобто три сонця в одному.

  54. «Прысну зоре полунощи, идутъ сморци мьглами: Игореви Князю Богъ путь кажетъ» – У першодруку (через хибне прочитання протографа) слово «зоре» зазначене як «море», котре не має ніякого відношення до контексту. Натомість «зоря», що зблиснула серед ночі і пішла зірницями по небу, найдосконаліше відтворює «Божий промисел» – вказати князю шлях додому. Сюжетна лінія цього уривку направлена на виправдання не гідного для князя вчинку – втечу з полону, пославшись на «перст Божий», направлений, певна річ, з неба – а не з моря. До того ж, попередні тлумачення слова «сморци» як «смерчі», зумовлене виключно співзвучністю, адже смерчів уночі не видно, чого не скажеш про зоряниці (відблиск блискавки).

  55. «Овлур (Влур)» – провідник половчанин, котрий супроводжував князя при втечі з полону; за іншими джерелами – конюший Ігоря, що перебув з ним у полоні.
    «подвигашася» – У першодруку помилкове «подвизашася» – через не вірне прочитання у протографі графем «г» і «з», котрі мають схоже написання.
    «горностай» – невеликий звір; вирізняється яскраво-білим хутром, котре використовували для виготовлення шапок та оторочок одягу знатних осіб. Порівняння князя з горностаєм і білим гоголем зумовлене поетизованим означенням княжого роду.
    «гоголь» – водоплавчий птах з родини качок, вирізняється яскраво-білим оперенням грудей, шиї, черева і боків тіла (спина чорна).
    «претрЂчаша» – Першодрук «претръгоста» через невірне прочитання графем декількох літер наводив геть незрозуміле слово, яке в усіх перекладах тлумачилось як «загнали» («замордували») коней, що цілком відповідає новій редакції у значені «приректи» (спричинити своїми діями негативні наслідки).

  56. «чрьнядьми на ветрЂхъ» – Чернедь (чернеть) або чернь – дика качка трохи менша від свійської.

  57. «рЂка Стугна» – Права притока Дніпра, нижче Києва, біля Трипілля; тиховодна і вельми широка й заболочена в усті.
    «Уношу, Князя Ростиславу, затвори днЂ при темнЂ березЂ» – Ростислав Всеволодович (1070-1093); разом зі своїм братом Володимиром «Мономахом», зазнавши поразки у битві з половцями (26.05.1093), під час втечі був поранений стрілою і потонув у річці Стугні, котра вельми розлилася у весняному повноводді – «пожръши чужи ручьи и струи».

  58. «Гзакъ съ Кончакомъ» – Гзак (Гза) і Кончак – половецькі хани.

    «полозїя» – Змії-полози. В старі часи полози були вельми розповсюджені на теренах Південної і Середньої Руси. Зокрема, полози «жовтобрюхи» сягали в довжину більш чотирьох метрів, кидалися на людей і були здатні задавити людину, обвивши кільцями.

  59. «соколца опутае†красною дивицею» – Ці слова стосуються Ігоревого сина, Володимира (народженого 1170 р. від половчанки – першої дружини князя Ігоря), котрого таки «опутали» половці. Перебуваючи у половецькому полоні, княжич Володимир закохався в дочку Кончака, з якою там і одружився, а восени 1187 року повернувся на Русь від свого тестя Кончака з молодою дружиною-половчанкою і дитиною.

  60. «Рекъ Бояни – ходына Святъславля (пЂснотворецъ стараго времени) яро славля Ольгова:» – Нова редакція дає достатньо зрозумілий виклад першодруку, котрий вважався зіпсованим і не піддавався вірному тлумаченню (а саме: «Рекъ Боянъ и ходы на Святъславля пЂстворца стараго времени Ярославля Ольгова Коганя хоти»). В новій редакції маємо достатньо зрозумілий текст, в якому автор "Слова" згадує Бояна, назвавши його «ходиною Святослава» (тобто вісником, посланцем), і Олега «Гориславича», який повернувся на рідну землю з візантійського полону, як і Ігор – з полону половецького. Автор пісні-повісті нагадав слова Бояна – піснетворця старих часів, що прославляв Святослава (який помер 1076 р.), а потім і Святославового сина – князя тмутороканського і чернігівського Олега «Гориславича», закликаючи до Чернігова з Тмуторокані словами: «Коганю! Тяжко твоїй голові без плечей, але й зле твоєму тілу без голови» (тобто – тяжко Олегові без Чернігова, але зле і Чернігову без Олега). Фактично Боян закликав Олега «Гориславича» з Тмуторокані на його отчину, чернігівський престол, який Олег і відібрав у «Мономаха» в 1094 році.
    «Когань» – Каган (титул правителя). Перебуваючи у візантійському полоні 4 роки, Олег «Гориславич» одружився там з візантійською патриціанкою Феофано Музалон і повернувся з Візантії у 1083 році як намісник імператора з титулом «кагана і архонта Матрахії, Зіхії і всієї Хазарії».
    «зло… Руской земли безъ Игоря» – Цим висловом автор "Слова" проводить паралель – утвердження спадкоємного права на Києвський престол вже сучасного Святослава Ольговича і його сина Ігоря – головного героя пісні-повісті.

  61. Першодрук «ДЂвици поютъ на Дунаи, вьются голоси чрезъ море до Кіева» – відтворює помилкове сприйняття слова «Данапріс» (стародавня назва Дніпра – тобто «Дана прісна») як «Дунай», що призводило до непорозуміння, буцімто дівчата співали славлення князю Ігорю не в Києві, а ген на Дунаї. До того ж, в катерининському рукописі немає слова «поють», котре вставлене перекладачами для логічно сприйняття помилкового перекладу. Відтак, «ДЂвици на Данапрі (Дніпрі), вьются голоси чрезъ лодье до Кіева» – цілком узгоджується з радісною подією – приїздом на лодіях з Десни по Дніпру князя Ігоря до Києва у співочому супроводі.
    «Игорь Ђдетъ по Боричеву къ СвятЂй Богородици Пирогощей» – Це місце першодруку викликало довготривалу полеміку науковців, зокрема іменитих фундаторів російської історії. Адже, згідно літописних джерел, церква з іконою богоматері Пирогощі стояла на Подолі, тобто знаходилась позаду князя Ігоря, коли він їхав по Боричеву узвозу до княжого палацу Святослава на Києвській Горі. Крім того, на час написання "Слова" ця ікона вже була викрадена Андрієм «Боголюбським» під час погрому Києва (12.03.1169) і вивезена до Володимира-на-Клязьмі. Відтак, маємо визнати, що слова «къ СвятЂй Богородици Пирогощей» не існували в першоджерелі "Слова", а були приписані церковниками з патріотичних міркувань в наступних століттях (див.«Бібліографічна довідка»).
    Нагадаємо, що звеличення Московії утверджувалось на концепції «перенесення» столиці Руси у ХІІ столітті з Києва до Володимира-на-Клязьмі (згодом до Москви), а «чудотворна ікона Пирогощі» була вагомим атрибутом цієї концепції. На противагу цій московській вигадці і була зроблена приписка про наявність ікони Пирогощі у Києві наприкінці ХІІст.
    Аналогічна церковна приписка: «побарая за христьяны» замість «побарая за землю Рускую». Ця єдина згадка про «християн» вочевидь зроблена зумисне, бо не відповідає ідеологічному спрямуванню пісні-повісті – захисту Руської землі. Щодо суто церковного слова «амінь», то ця приписка навіть не увійшла до мусін-пушкінського першодруку.

---