І.   Хто ми і куди йдемо
        1
        Даремно згадали старі часи наші доблесні,
        бо йдемо куди – невідомо.
        А так оглядаємось і говоримо,
        що соромимося Наву, Праву і Яву знати ^1*
  5     й обаполи тирла відати і думати.
        Се бо Дажбо створив нам яйце,
        що є світ-зоря, яка нам сяє.
        І в тій безодні повісив Дажбо землю нашу,
        аби тая удержана була.
10   Тамо се душі пращурів суть,
        і ті світять зорями нам од Іру... ^2*
        ...Однак греки напали на Русь,
        чинячи зле в ім'я (своїх) богів;
        ми ж не знали вже, куди тікати і що діяти...
15   Права бо є таємно зложена Дажбогом,
        а по ній, як пряжа, тече Ява,
        і та створила життя наше.
        А тоді, коли одійде, смерть наступає.
        Ява тече і твориться в Праві.
20   Нава бо є після них.
        Доти є Нава і по тому є Нава,
        а в Праві ж є Ява.
        Повчившись старому, зануримо душі наші в нього, бо є те наше,
        яко се бо вже найшло на коло нам.
25   Творящу богом силу узріли в собі, бо то дано дар богів,
        і не потрібно бо се напраснити.
        Се душі пращурів наших од Іру зрять на нас
        і там з жалю плачуть і виказують нам,
        що не берегли ми Праву, Наву і Яву, –
30   не берегли того, а ще й глузували.
        Істинно, що не достойні бути Дажбожими внуками.
        Отож, молячись богам, матимемо чисті душі і тіла наші,
        матимемо життя з праотцями нашими, які з богами злились воєдино.
        Правда така, що ми Дажбожі внуки по уму,
35   а ум великий божий є єдиний з нами,
        і тому творимо і говоримо з богами воєдино.
        Бренне бо є наше життя і ми самі також,
        разом з князем нашим, працюючи і живучи на землі під знаком Овна;
        і худоба наша од ворогів утікає на Свередзь. ^3*

...