¬иникненн¤ христи¤нських сект розпочалос¤ в≥дразу п≥сл¤ виникненн¤ христи¤нства ≥ засуджувалос¤ оф≥ц≥йною церквою ¤к Їрес≥. Ќайб≥льшого розмаху сектантство дос¤гло в часи оприлюдненн¤ жид≥вськоњ б≥бл≥њ Ц њњ перекладу на н≥мецьку мову ћарт≥ном Ћютером (1483-1546), котрий створив реформ≥стський рух у христи¤нськ≥й рел≥г≥њ п≥д назвою "ѕротестантство" (або "Ћютеранство").
    ¬ перш≥й половин≥ ’V≤ стол≥тт¤ реформац≥йний рух почав швидко розповсюджуватись за межами Ќ≥меччини. Ћютеранство утвердилось в јвстрал≥њ, в скандинавських державах та в ѕрибалтиц≥. ќкрем≥ лютеранськ≥ общини з'¤вилис¤ в ѕольщ≥, ”горщин≥, ‘ранц≥њ.
    як ≥ саме христи¤нство, ус≥ христи¤нськ≥ сети створювались з Їдиною метою Ц збагаченн¤ засновник≥в того чи ≥ншого рел≥г≥йного угрупуванн¤. ¬с≥ секти без вин¤тку, ¤к ≥ христи¤нство (створене жидами дл¤ дос¤гненн¤ своњх меркантильних ц≥лей), основан≥ на брехн≥, спов≥дують брехню ≥ привчають людей закривати оч≥ на правду. „ерез це з упевнен≥стю можна сказати, що просв≥тницька д≥¤льн≥сть серед населенн¤, ¤ка викриваЇ сутн≥сть христи¤нства ≥ христи¤нського сектантства, Ц св¤щенний обов'¤зок кожною осв≥ченою людини.  ожен не жид≥вський народ маЇ усв≥домити одну важливу ≥стину, ¤кою керуЇмос¤ ми, славТ¤ни, а саме: ¤кщо ми за себе не подбаЇмо Ц н≥хто за нас не подбаЇ!

Ћё“≈–јЌ—“¬ќ

    Ќайб≥льш потужною теч≥Їю протестантства Ї лютеранство, засноване ћартином Ћютером у ’V≤ стол≥тт≥ в Ќ≥меччин≥. Ќа сьогодн≥ лютеранськ≥ церкви ≥снують в багатьох державах св≥ту. ¬ ™вроп≥ вони найб≥льш вагом≥ в скандинавських державах Ц ≤сланд≥њ, ƒан≥њ, Ўвец≥њ, Ќорвег≥њ, а також у ‘≥нл¤нд≥њ та Ќ≥меччин≥. Ѕагато лютеранських церков у ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥, а в ѕ≥вденн≥й Ц позиц≥њ лютеран слабш≥. Ќайб≥льша лютеранська церков знаходитьс¤ в Ѕразил≥њ. ўодо јз≥њ Ц то тут лютеран обмаль, чого не скажеш про јфрику, де лютеранськ≥ церкви ≥снують в ≈ф≥оп≥њ, —удан≥,  амерун≥, Ћ≥бер≥њ, тощо.
    √оловним документом лютеранства Ї Ујугсбургське в≥роспов≥данн¤Ф ≥ Ујполог≥¤Ф, що були написан≥ Ћютером та ≥ншими видатними пропов≥дниками протестантства Ц ћеланхтоном. ÷ентральним постулатом лютеранського в≥ровченн¤ Ї вченн¤ про виправданн¤ в≥рою. ¬≥дношенн¤ церкви до св≥ту характеризуЇ вченн¤ Ћютера про два царства. Ћютер ч≥тко розд≥лив дв≥ сфери: рел≥г≥йне ≥ громадське житт¤. —утн≥сть першоњ становить в≥ра, христи¤нська пропов≥дь, д≥¤льн≥сть церкви; другоњ Ц мирська д≥¤льн≥сть, громад¤нська мораль, держава й розум.
    ѕ≥сл¤ першоњ —в≥товоњ в≥йни ≥ до сьогодн≥ найб≥льш впливовим направленн¤м Ївангельськоњ теолог≥њ постаЇ Уд≥алектична теолог≥¤Ф (або Утеолог≥¤ кризиФ), представником ¤коњ Ї  . Ѕарт, ™. Ѕрукнер, –. Ѕультман. «апочаткував цей рух швейцарський теолог  . Ѕарт своЇю працею Уѕосланн¤ до римл¤нФ (1921). √оловна ≥де¤ Уд≥алектичноњ теолог≥њФ зводитьс¤ до того, що христи¤нська в≥ра не може бути привнесена ззовн≥, доводами розуму, ф≥лософськими аргументами чи науковими св≥дченн¤ми. ¬она виникаЇ з Увнутр≥шньоњ безпосередньо зустр≥ч≥Ф з богом, коли бог зустр≥чаЇтьс¤ Умен≥Ф в УмоЇму ≥снуванн≥Ф. У¬≥ра завжди Ї божий дарФ. ≤стинна рел≥г≥¤ Ц це рел≥г≥¤ одкровенн¤. ѕрихильники Уд≥алектичноњ теолог≥њФ апелюють до Ївангел≥¤ ¤к Їдиного джерела христи¤нськоњ в≥ри.
    –озпливчаст≥сть ≥ невизначен≥сть протестантськоњ ≥деолог≥њ з њњ суб'Їктивним тлумаченн¤м та сприйн¤тт¤м Ївангел≥¤ породжують широке розмежуванн¤ позиц≥й в протестантизм≥, зокрема в лютерансько-Ївангел≥чному середовищ≥ Ц в≥д прогресивних в≥руючих, що приймають активну участь в боротьб≥ за мир до самих реакц≥йних прихильник≥в ¤дерноњ в≥йни. ’оча кер≥вництво багатьох лютерансько-Ївангел≥чних церков провад¤ть реакц≥йну ≥мпер≥ал≥стичну пол≥тику, б≥льш≥сть перес≥чних в≥руючих та представник≥в духовенства не лише не п≥дтримують њњ, але й активно виступають проти фашизму й гонки ¤дерного озброЇнн¤.
    ¬ останн≥ роки в≥д лютеранськоњ церкви в≥д≥йшло багато в≥руючих. Ќамагаючись утримати св≥й вплив на маси, лютеранська церква настирно п≥дкреслюЇ своЇ ло¤льне ставленн¤ до сучасност≥. √оловний упор в пропов≥дницьк≥й д≥¤льност≥ робитьс¤ на тлумаченн¤ питань громадського житт¤ ≥ особливо на морально-етичн≥ проблеми.

÷¬»Ќ√Ћ≤јЌ—“¬ќ

    ¬ цей же час в Ўвейцар≥њ виникаЇ новий р≥зновид реформ≥стського руху Ц цвингл≥анство ≥ кальв≥н≥зм. ¬ожд¤ми реформац≥њ в Ўвейцар≥њ були Ц ÷вингл≥ (помер 1531) ≥  альв≥н (1509-1564), котр≥ виразили буржуазну сутн≥сть реформ≥зму б≥льш посл≥довн≥ше н≥ж лютеранство. ÷вингл≥анство, зокрема, р≥шуче порвало з обр¤довою стороною католицизму, в≥дмовившись в≥д визнанн¤ маг≥чноњ сили Ц благодат≥ за останн≥ми двома лютеранськими тањнствами Ц хрищенн¤м та причаст¤м. ѕричаст¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к звичайний обр¤д, що виконуЇтьс¤ в пам'¤ть про смерть ≤суса ’риста, де хл≥б ≥ вино слугують лише символами його т≥ла й кров≥. ¬ орган≥зац≥њ цвингл≥анськоњ церкви, на в≥дм≥ну в≥д лютеранськоњ, були посл≥довно впроваджен≥ республ≥канськ≥ принципи, зокрема кожна община самост≥йна ≥ сама обираЇ свого св¤щеника.

 јЋ№¬≤Ќ≤«ћ

     альв≥н≥зм набув значно б≥льшого розмаху, н≥ж цвингл≥анство, ≥ став ≥деолог≥Їю самоњ передовоњ на той час частини буржуаз≥њ. «асновник кальв≥н≥зму ∆ан  ельв≥н в≥др≥кс¤ в≥д католицизму ≥ в 1536 роц≥ оселивс¤ в ∆енев≥, де й очолив реформац≥йний рух. ќсновн≥ ≥дењ свого вченн¤ в≥н виклав у своњх прац¤х: УЌастанова в христи¤нськ≥й рел≥г≥њФ ≥ У÷ерковн≥ встановленн¤Ф, котр≥ стали основоположними в кальв≥н≥стськ≥й церкв≥.
    ÷е вченн¤ було рел≥г≥йним виразом того факту, що в св≥т≥ торг≥вл≥ й конкуренц≥њ так≥ пон¤тт¤ ¤к здобуток чи банкрутство залежать не в≥д д≥¤льност≥ чи вм≥нн¤ окремих ос≥б, а лише в≥д обставин, котр≥ неп≥двладн≥ людин≥. –езультат д≥¤льност≥ постаЇ не ¤к результат потуги чи вол≥ окремоњ людини, а ¤к про¤в милосерд¤ могутн≥х ≥ нев≥домих економ≥чних сил. ¬ теолог≥чному план≥ це вченн¤ було пов'¤зане з одним ≥з головних принцип≥в –еформац≥њ Ц виправданн¤ в≥рою, а не Удобрими справамиФ.
     альв≥н≥зм радикально реформував христи¤нський культ и церковну орган≥зац≥ю у в≥дпов≥дност≥ до своЇњ догматичноњ основи. ћайже вс≥ зовн≥шн≥ атрибути католицького культу (≥кони, вбранн¤, св≥чки та ≥нше) були в≥дкинут≥. √оловне м≥сце в богослуж≥нн≥ пос≥ли читанн¤ й коментар б≥бл≥њ та сп≥ви псалм≥в. ÷ерковна ≥Їрарх≥¤ була л≥кв≥дована.  ер≥вну роль в кальв≥н≥стках громадах виконували старшини (пресв≥тери) та пропов≥дники, котр≥ складали консистор≥ю, що в≥дала рел≥г≥йним житт¤м громади. ƒогматичн≥ питанн¤ утверджували окрем≥ з≥бранн≥ пропов≥дник≥в Ц конгрегац≥њ, ¤к≥ невдовз≥ трансформувались у м≥сцев≥ та нац≥ональн≥ з'њзди представник≥в громад.
    ¬ сучасному св≥ту кальв≥н≥зм представлений так званими реформ≥стськими (в Ївропейських крањнах)) та пресв≥тер≥анськими (в јнгл≥њ та —Ўј) церквами, де загальна к≥льк≥сть в≥руючих трохи б≥льше 40 млн. ос≥б, а також конгрегац≥онал≥змом, число прихильник≥в котрого складаЇ близько 5 млн. ос≥б. ” ¬сесв≥тн≥й пресв≥тер≥анський союз вход¤ть 125 самост≥йних кальв≥н≥стських церков з р≥зних держав. Ќа територ≥њ ”крањни ц≥ р≥зновиди протестантизму н≥коли не мали широкого розповсюдженн¤. Ќезначна к≥льк≥сть посл≥довник≥в реформ≥зму малась лише в зах≥дних област¤х ”крањни та в ѕрибалтиц≥.

јЌ√Ћ» јЌ—“¬ќ

    –еформац≥¤ в јнгл≥њ в≥др≥зн¤лась в≥д цього руху в Ќ≥меччин≥ чи Ўвейцар≥њ. ¬она почалась не ¤к народний рух, а з ≥н≥ц≥ативи правл¤чоњ верх≥вки. ¬ 1534 роц≥ англ≥йський парламент проголосив незалежн≥сть церкви в≥д папи римського ≥ визнав њњ головою корол¤ √енр≥ха V≤≤≤. ¬ јнгл≥њ були зачинен≥ вс≥ монастир≥, а њхн≥ маЇтност≥ конф≥скован≥ на користь корол≥вськоњ казни. јле при цьому було проголошено збереженн¤ католицьких догмат≥в ≥ обр¤д≥в. Ќевдовз≥ вплив протестантизму на англ≥канську церкву посиливс¤ ≥ поглибилос¤ њњ розмежуванн¤ з католицизмом. ¬ 1671 роц≥ парламент прийн¤в англ≥канський Усимвол в≥риФ, де п≥дтверджувалос¤, що Укороль маЇ верховну владу в церкв≥Ф, хоча Ув≥н не маЇ права пропов≥дувати слово боже ≥ виконувати тањнстваФ. јнгл≥канська церква прийн¤ла протестантськ≥ догмати про Увиправданн¤ в≥роюФ та про Усв¤щенне писанн¤Ф ¤к Їдине джерело в≥ри; в≥дкидаючи вченн¤ католицизму про ≥ндульгенц≥ю, шануванн¤ ≥кон и мощ≥в. ¬ той же час визнавалос¤ (з де¤кими застереженн¤ми) католицький догмат про животворну силу церкви. Ѕули збережен≥ л≥тург≥¤ ≥ р¤д ≥нших характерних католицьких обр¤д≥в, зокрема лишивс¤ недоторканним Їпископат. јнгл≥канська Їпископська церква на сьогодн≥ Ї державною церквою јнгл≥њ.
    јнгл≥канськ≥ церкви ≥снують також в ≤нд≥њ, в —Ўј, тощо, Ц загалом у 16 державах. « 1867 року англ≥канськ≥ церкви, збер≥гаючи свою самост≥йн≥сть, об'Їднанн≥ јнгл≥канським союзом церков. “ак зван≥ Ћамбетськ≥ конференц≥њ, що скликаютьс¤ раз в 10 рок≥в, починаючи з середини ’V≤≤≤ ст. виконують функц≥њ консультативного значенн¤. ”сього по св≥ту нал≥чуЇтьс¤ близько 30 млн. в≥руючих-англ≥кан.
    ќчолюЇ англ≥канську церкву англ≥йський король. „ерез прем'Їр-м≥н≥стра в≥н призначаЇ Їпископ≥в. Ќа чол≥ духовенства двох графств Ц  ентербер≥йського ≥ …оркського Ц сто¤ть арх≥Їпископи. «овн≥шн¤ обр¤дова сторона католицизму в англ≥канськ≥й церкв≥ майже не була реформована. √оловне м≥сце займаЇ л≥тург≥¤, котра вир≥зн¤ютьс¤ складною обр¤дов≥стю ≥ пишн≥стю. ¬ —Ўј англ≥канство представлене ѕротестантською Їпископальною церквою —Ўј. ѓњ очолюЇ незм≥нний обраний глава з числа Їпископ≥в; у кер≥вний синодальний орган вход¤ть представники кл≥ру й прихожани. ™пископальна церква —Ўј веде широку м≥с≥онерську д≥¤льн≥сть в державах јз≥њ, јфрики, Ћатинськоњ јмерики.

 ќЌ√–≈√ј÷≤ќЌјЋ≤«ћ

     онгрегац≥онал≥зм (латин. Уоб'Їднанн¤Ф) утворивс¤ ще в часи реформ≥стського руху в јнгл≥њ ¤к рух, опозиц≥йний англ≥канськ≥й церкв≥. ¬≥дм≥нн≥сть пол¤гаЇ у принцип≥ незалежност≥ громад в≥руючих в≥д св≥тськоњ влади ≥ повноњ њњ самост≥йност≥ та автономност≥ кожноњ громади Ц конгрегац≥њ. «акликаючи до в≥дродженн¤ ранньо-христи¤нського устрою рел≥г≥йного житт¤, конгрегац≥онал≥сти спершу повн≥стю заперечували ≥Їрарх≥ю. ќднак у ’≤’ ст. був утворений  онгрегац≥онал≥стичний союз јнгл≥њ ≥ ”ельсу. Ќайб≥льший розвиток конгрец≥онал≥зм набув у ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥.
     онгрегац≥онал≥сти провад¤ть активну пров≥дницьку ≥ м≥с≥онерську д≥¤льн≥сть, приймають участь в екумен≥зтичному рус≥ з програмою, головне гасло ¤коњ це в≥дродженн¤ раннього христи¤нства (тобто Учистого, ≥стинногоФ христи¤нства). « 1891 року функц≥онуЇ ≤нформац≥йний конгрегац≥онал≥стичний собор в ¤кост≥ всесв≥тнього центру конгрегац≥онал≥зму.

ѕ–≈—¬≤“≈–≤јЌ—№ ј ÷≈– ¬ј

    ¬ Ўотланд≥њ реформа церкви проходила п≥д гаслом кальв≥н≥зму. ќчолив цей рух англ≥канський богослов ƒжон Ќокс (1505-1572). –еформац≥йний рух в Ўотланд≥њ був пов'¤заний з боротьбою проти династ≥њ —тюард≥в. Ќаприк≥нц≥ 60-х рок≥в ’V≤ ст.. ћар≥¤ —тюарт, опираючись на католицьку знать ≥ п≥дтримку папи римського, зазнала поразки. ¬ Ўотланд≥њ утвердилась зрощена з кальв≥н≥зму пресв≥тер≥анська церква. ¬она базувалас¤ на визнанн≥ Їдиновладд¤ ’риста в громадах в≥руючих ≥ р≥вних прав ус≥х њњ член≥в. „ерез це, на в≥дм≥ну в≥д англ≥канськоњ церкви, було л≥кв≥довано Їпископство ≥ збережено лише пресв≥терство в дус≥ кальв≥н≥зму. «в≥дси й назва церкви.
    ¬ јнгл≥њ на злам≥ ’V≤ й ’V≤≤ стол≥ть серед буржуаз≥њ починаЇтьс¤ розповсюдженн¤ кальв≥н≥зму, прихильник≥в ¤кого називали пуританами. ѕом≥ркован≥ пуритани обмежувались вимогою утвердженн¤ пресв≥тер≥анськоњ церкви, тод≥ ¤к радикали Ц ≥ндепенденти (незалежн≥) Ц повн≥стю в≥дкидали принцип державноњ церкви; тобто кожна громада маЇ бути в≥льна у своЇму вибор≥ в≥роспов≥данн¤.
    јктив≥зац≥¤ демократичних сил призвела до виникненн¤ рел≥г≥йних сект конгрегац≥онал≥ст≥в, баптист≥в, квакер≥в та ≥нших. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в виникненн¤ цих сект в рел≥г≥йному сенс≥ означало розчаруванн¤ низ≥в в результатах буржуазноњ революц≥њ.

____________________________________


—≈ “»   ѕ–ќ“≈—“јЌ“—№ ќѓ   ÷≈– ¬»

—еред протестант≥в у «ах≥дн≥й ™вроп≥ найб≥льш чисельн≥ лютерани. Ћютеранство спов≥дуЇ б≥льша частина в≥руючих латиш≥в та естонц≥в. Ћютеранами Ї б≥льш≥сть в≥руючих з числа н≥мц≥в, що мешкають в –ос≥њ. ¬ закарпатськ≥й област≥ ”крањни частина в≥руючих вен гр≥в Ц реформ≥сти, друга частина Ц католики.
    ќкр≥м христи¤нського православ'¤ ≥ ус≥х його в≥дгалужень (старообр¤дництво та розмањтт¤ сект) на теренах колишнього рад¤нського простору на¤вн≥ й ≥нш≥ напр¤мки христи¤нства, а саме: ¬≥рмено-григор≥анська церква, –имська католицька церква, р≥зноман≥тн≥ форми протестантизму.

—“ј–ќ ј“ќЋ» »

    —екту старокатолик≥в зараховують до протестант≥в ¤к прихильник≥в в≥докремлених в≥д римо-католицькоњ церкви розгалужень. —тарокатолицька секта склалас¤ на основ≥ опозиц≥њ р≥шенню ¬атиканського собору, котрий проголосив у 1870 роц≥ догмат про папську непогр≥шим≥сть. ¬она ув≥брала в себе створену перше в √олланд≥њ так звану ”трехтську церкву. Ќа сьогодн≥ старокатолицизм представлений дек≥лькома самост≥йними церквами. √оловн≥ њњ центри Ц Ќ≥меччина, јвстр≥¤, Ўвейцар≥¤, Ќ≥дерланди. —тарокатолицьк≥ церкви об'Їднан≥ в ћ≥жнародний старокатолицький конгрес ≥ вход¤ть до складу ¬сесв≥тньоњ ради церков.
    ¬≥ровченн¤ старокатолик≥в займаЇ пром≥жне положенн¤ м≥ж католицизмом ≥ протестантизмом. « одноњ сторони, старокатолики збер≥гають ц≥лий р¤д елемент≥в католицького культу, з ≥ншоњ Ц не визнають верховенство римського папи, в≥дкидають шануванн¤ ≥кон, церковних рел≥кв≥й, обов'¤зковий цел≥бат дл¤ духовенства, тощо. ¬ усьому цьому старокатолики дуже близьк≥ до англ≥кан, с ¤кими п≥дтримують пост≥йн≥ контакти.

ћ≈ЌќЌ≤“»

    —екта менон≥т≥в належить до числа р≥зновиду протестантизму, що склавс¤ ще в часи –еформац≥њ. ¬она виникла в ѕ≥вн≥чн≥й Ќ≥меччин≥ п≥сл¤ поразки —ел¤нськоњ в≥йни 1524 Ц 1525 рок≥в. «асновником њњ був голландець ƒенно —имонс, закликавши до покори ≥ в≥дкинувши будь-¤ку боротьбу проти зла, що ≥снуЇ в св≥т≥. ƒжерелом в≥ровченн¤ менон≥т≥в Ї писаний ƒенно —имонсом У‘ундамент ≥стинноњ христи¤нськоњ в≥риФ. ƒогматика ≥ обр¤дов≥сть менон≥т≥в здеб≥льшого запозичена у анабаптист≥в.
    як анабаптисти, менон≥ти не в≥р¤ть в долю. ¬они надають особливе значенн¤ особист≥й в≥р≥, котра, зг≥дно њхнього вченн¤, маЇ пр≥оритет нав≥ть перед так званим Усв¤щенним писанн¤мФ. —еред менон≥т≥в розповсюджен≥ мес≥анськ≥ у¤вленн¤.
    ¬ сучасному св≥т≥ секта менон≥т≥в представлена в багатьох державах, здеб≥льшого в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ та ™вроп≥. ’оча чисельн≥сть секти незначна, вона добре орган≥зована ≥ функц≥онуЇ досить ефективно майже повсюди. «азвичай менон≥тськ≥ орган≥зац≥њ очолюЇ в нац≥ональних масштабах центральн≥ ком≥тети; вони об'Їднан≥ у ¬сесв≥тню  онференц≥ю (—Ўј). ћенон≥ти в багатьох державах мають мереж≥ шк≥л ≥ сем≥нар≥й дл¤ п≥дготовки кадр≥в у сферах пропагуванн¤ ≥ м≥с≥онерства. ћ≥с≥онерською д≥¤льн≥стю секта займаЇтьс¤ здавна ≥ надаЇ њй великого значенн¤; менон≥тськ≥ м≥с≥њ можна зустр≥ти майже в ус≥х державах св≥ту.
    ћенон≥т≥ видають масовими накладами рел≥г≥йну л≥тературу на багатьох мовах, випускають свою газету Ућенон≥тський в≥сникФ ≥ журнал Ућенон≥тське житт¤Ф.

Ѕјѕ“»«ћ

    Ѕаптизм по своЇму в≥ровченню тотожний ≥ншим протестантським напр¤мкам. –озд≥л¤ючи загально-христи¤нськ≥ догмати про тр≥йцю, божественне походженн¤ ’риста та ≥нше, баптисти в≥дкидають роль церкви ¤к посередниц≥ м≥ж богом ≥ людьми, пропов≥дують принцип Увиправданн¤ в≥роюФ. ѕод≥бно кальв≥н≥стам, вони в≥р¤ть в долю, однак цей принцип не доведений ними до крайност≥. ¬ њхньому в≥ровченн≥ ч≥тко прогл¤даютьс¤ елементи арм≥н≥анства, зокрема визнанн¤ свободи вол≥ людини.
    «начно спрощений у баптист≥в рел≥г≥йний культ. ¬они в≥дмовились в≥д шануванн¤ ≥кон, хреста, в≥ри в св¤тих; богослуж≥нн¤ зам≥нене на молитовн≥ збори. ’рищенн¤ провадитьс¤ над дорослими людьми ≥ вважаЇтьс¤ не тањнством, а обр¤дом, що символ≥зуЇ посв¤ченн¤ людини в члени секти. ќднак Ђдемократизмї баптист≥в стосуЇтьс¤ лише церковноњ орган≥зац≥њ. ” в≥дношенн≥ соц≥альних питань баптисти здеб≥льшого залишаютьс¤ на позиц≥њ буржуазноњ ≥деолог≥њ.
    Ѕаптизм по своЇму соц≥альному зм≥сту виник на початку ’V≤≤ ст. ¤к др≥бнобуржуазна теч≥¤, але з ’≤’ ст. вплив баптизму починаЇ зростати разом з ростом кап≥тал≥зму. Ќа сьогодн≥ позиц≥¤ баптизму особливо потужна в —Ўј, зокрема там нал≥чуЇтьс¤ б≥льше 20 самост≥йних угрупувань. ќкр≥м —Ўј баптизм ≥снуЇ в јнгл≥њ, Ѕразил≥њ,  анад≥, та ≥нших державах, зокрема й в јвстрал≥њ.
    ” 1905 роц≥ задл¤ об'Їднанн¤ розр≥знених теч≥й баптизму був створений ¬сесв≥тн≥й баптистський союз. Ѕаптисти видають дес¤тки газет ≥ журнал≥в, мають 25 ун≥верситет≥в та вищих шк≥л. ћ≥жнародний центр, що керуЇ д≥¤льн≥стю баптистських громад, знаходитьс¤ у ¬ашингтон≥ (—Ўј).
    —еред баптист≥в зустр≥чаютьс¤ люди р≥зноњ пол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ, але оф≥ц≥йн≥ кер≥вн≥ органи баптизму в кап≥тал≥стичних державах провад¤ть пол≥тику п≥дтримки буржуазного устрою, неоколон≥ал≥зму. « баптизмом т≥сно пов'¤зан≥ так≥ рел≥г≥йн≥ теч≥њ ≥ орган≥зац≥њ, ¤к Ђбрати во ’рист≥ї, Ђмолод≥ христи¤ниї та ≥нш≥.

 ¬ј ≈–»

    ¬ 40-х роках ’V≤≤ ст., п≥сл¤ того, ¤к √. ‘окс заснував в јнгл≥њ рел≥г≥йну √ромаду друз≥в Увнутр≥шнього св≥туФ, до нього долучилис¤ чимало баптистських груп та в≥домих рел≥г≥йних д≥¤ч≥в. „лен≥в ц≥Їњ √ромади почали називати квакерами (тр¤сучими). ќск≥льки секта см≥ливо в≥дстоювала принцип р≥вност≥ ус≥х людей, виступала проти в≥йськовоњ повинност≥ ≥ т. д., вона перебувала в гон≥нн≥, котре припинилос¤ лише в ’V≤≤≤ ст. ј вже в 60-х роках квакери з'¤вилис¤ в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥.
    ќснову в≥ровченн¤ квакер≥в складаЇ у¤вленн¤ про те, що бог перебуваЇ в серц¤х людей; ≥стину треба шукати у Увнутр≥шньому св≥т≥Ф, що ос¤юЇ людину ≥ св≥дчить про присутн≥сть у ньому божественного начала. У¬нутр≥шн≥й св≥тФ може зас¤¤ти в кожн≥й людин≥, незалежно в≥д його раси та соц≥ального положенн¤. ќс¤¤нн¤ Увнутр≥шн≥м св≥томФ означаЇ одночасно й перемогу над гр≥хом, над силами п≥тьми. ўоб здобути Увнутр≥шн≥й св≥тФ, треба йти Управильним шл¤хомФ ≥ перш за все потр≥бна безмовна молитва. ¬ласне через це квакери повн≥стю в≥дкидають зовн≥шню обр¤дов≥сть ≥ церковну ≥Їрарх≥ю, вони не мають суворо регламентованого церемон≥алу богослуж≥нн¤, вони не визнають тањнства, не хрест¤тьс¤ ≥ не причащаютьс¤. Ќа молитвеник зборах пропов≥дуЇ той з учасник≥в, хто в≥дчуЇ, що його ос¤¤в Увнутр≥шн≥й св≥тФ.
    ¬≥ровченн¤ квакер≥в вимагаЇ дотриманн¤ певних етичних та соц≥альних норм, зокрема безумовноњ правдивост≥ ≥ чесност≥ в усьому, невибагливост≥, простоти, в≥дмови в≥д розкош≥ та розваг.  вакери високо ставл¤ть особисту незалежн≥сть, з ус≥ма без вин¤тку сп≥лкуютьс¤ на "ти" ≥ таке ≥нше. —оц≥альн≥ погл¤ди квакер≥в буржуазн≥ ≥ загалом реакц≥йн≥. « огл¤ду на це вони широко практикують благод≥йн≥сть. ¬ минулому квакери виступали проти рабства ≥ работорг≥вл≥, подаючи петиц≥њ в парламент. Ќа сьогодн≥ б≥льш≥сть квакерських орган≥зац≥й приймають участь в боротьб≥ за мир та виступають проти расизму в —Ўј.
    √оловн≥ принципи й форми орган≥зац≥њ, що склалис¤ в ’V≤≤ ст., збереглис¤ до сьогодн≥ майже без зм≥н. ќкр≥м збор≥в громади, що провад¤тьс¤ регул¤рно дл¤ обговоренн¤ ус≥х стор≥н житт¤ њњ член≥в, скликаютьс¤ щоквартальн≥ збори дек≥лькох громад певноњ област≥ та раз на р≥к Ц збори конгрегац≥њ в межах крањни. ѕровад¤тьс¤ також всесв≥тн≥ конференц≥њ квакер≥в.

ћ≈“ќƒ»«ћ

    ћетодизм Ц одне з масштабних церковних утворень в межах протестантизму, що утворилос¤ в перш≥й половин≥ ’V≤≤≤ ст. у сфер≥ англ≥канства ≥ спор≥днених з ним походженн¤.  р≥м традиц≥йних центр≥в у јнгл≥њ й —Ўј методистськ≥ церкви ≥снують в сучасн≥й јвстрал≥њ, Ќов≥й «еланд≥њ, ёгослав≥њ, √ан≥, на ‘≥дж≥, та в ≥нших крањнах. Ќайб≥льшою Ї методистська церква —Ўј, це одна з найпотужних рел≥г≥йних орган≥зац≥й в крањн≥.
    ћетодизм по культу ≥ в≥ровченню дуже под≥бний до англ≥канства. ƒл¤ ц≥Їњ рел≥г≥йноњ теч≥њ характерне визнанн¤ арм≥н≥анськоњ доктрини.  ульт методист≥в неймов≥рно спрощений. « обр¤д≥в збережен≥ хрищенн¤ ≥ причаст¤. –озгл¤даючи причаст¤ ¤к тањнство, методисти заперечують на¤вн≥сть т≥ла ≥ кров≥ ’риста в елементах причаст¤. ƒо того ж повн≥стю в≥дкидаЇтьс¤ католицьке вченн¤ про чистилище, а також заперечуЇтьс¤ необх≥дн≥сть спов≥д≥. ’арактерною рисою методистський орган≥зац≥й Ї суворий централ≥зм. ћетодистська громада д≥литьс¤ на УкласиФ Ц групи по 12 ос≥б. √ромади об'Їднуютьс¤ в округи, ¤к≥ очолюють супер≥нтенданти, а в де¤ких церквах —Ўј Ц Їпископи. ўор≥чно провад¤тьс¤ окружн≥ конференц≥њ, котр≥ Ї найвищим органом дл¤ в≥руючих кожного округа. ” ¬сесв≥тню методистську раду входить б≥льш≥сть методистських орган≥зац≥й багатьох крањн; найб≥льша з них Ц це јмериканська методистська церква.

ћќ–ћќЌ»

    ” 1830 роц≥ була створена секта мормон≥в, котр≥ ≥менують себе Усв¤тими судного дн¤Ф. «асновником секти був ƒжозеф —м≥т, ¤кий з дитинства мав Увид≥нн¤Ф ≥ на п≥дстав≥ цього проголосив себе пророком. ” 1830 роц≥ в≥н видав У нижку мормон≥вФ, що стала Уб≥бл≥ЇюФ дл¤ його посл≥довник≥в.
    «г≥дно переказ≥в мормон≥в, у 1823 роц≥ ƒжозефу —м≥ту було вид≥нн¤, Ц з'¤вивс¤ ангел з незвичним ≥м'¤м ћорон≥й (до реч≥, в переклад≥ з англ≥йськоњ moron означаЇ Услабоумний, деб≥лФ).  оротше кажучи, ћорон≥й наказав —м≥ту знайти ¤к≥сь Ум≥д¤н≥ дошкиФ з письменами на Уново-Їгипетськ≥й мов≥Ф. “ам начебто були вказан≥ Унов≥Ф факти з ¬етхого й Ќового зав≥т≥в. ј також дос≥ нев≥дома роль јмерики в б≥бл≥йн≥й ≥стор≥њ.
    «розум≥ло, що окр≥м —м≥та н≥хто тих Ум≥д¤них дощокФ н≥коли не бачив. ≤ це не дивно. ™ припущенн¤, що У нига ћормонаФ Ц це творче переосмисленн¤ фантастичного роману У«найдений рукописФ, що був написаний у 1812 роц≥ пропов≥дником одн≥Їњ з протестантських сект —оломоном —полдингом. ÷е була вигадана ≥стор≥¤ так званих загублених ≥зраельських кол≥н, ¤к≥ п≥сл¤ виходу з ™гипту опинилис¤ в јмериц≥ ≥ започаткували роди червоношк≥рих ≥нд≥анц≥в. як стверджував у своњх пропов≥д¤х ƒж. —м≥т, в≥н (д¤куючи Убожественному одкровеннюФ) спром≥гс¤ в≥днайти Ум≥дну дошкуФ, на ¤к≥й було написане нев≥доме стародавнЇ писанн¤ Ц буц≥мто одкровенн¤ й зав≥т останнього ≥зраельського пророка ћормона, котрий начебто з залишками юдењв за дек≥лька стол≥ть до нашоњ доби переселивс¤ а јмерику. Ќезважаючи на абсурдн≥сть ц≥Їњ вигадки, простор≥куванн¤ ƒжона —м≥та мали усп≥х, завд¤чуючи ¤кому в≥н прибрав соб≥ де¤ку попул¤рн≥сть. ¬≥н н≥бито переклав знайдене писанн¤ на англ≥йську мову ≥ роздрукував њњ ¤к У нигу ћормонаФ. ¬≥дтак в≥ровченн¤ мормон≥в базуЇтьс¤ на У низ≥ ћормонаФ ≥ на тих одкровенн¤х, котр≥ буц≥мто пророк отримуЇ безпосередньо в≥д ≥удейського бога. ÷е в≥ровченн¤ поЇднуЇ в соб≥ елементи ≥сламу разом з елементами христи¤нства.
    ” 1843 роц≥, посилаючись на чергове так зване Убожественне одкровенн¤Ф, ƒж. —м≥т проголосив багатоженство ≥ необх≥дн≥сть створенн¤ теократичноњ орган≥зац≥њ. ќдним з важливих аспект≥в у пропов≥д¤х —м≥та про нове вченн¤ була думка про необх≥дн≥сть прац≥, ¤ка надаЇ людин≥ добробут у земному житт≥. як правило, общини мормон≥в дос¤гали економ≥чних усп≥х≥в. „исельн≥сть мормон≥в зростала досить суттЇво завд¤ки активн≥й м≥с≥онерськ≥й д≥¤льност≥, що охоплювала багато крањн св≥ту.
    ќдна з особливостей рел≥г≥йних погл¤д≥в мормон≥в пол¤гаЇ в оч≥куванн≥ швидкого настанн¤ царства божого на земл≥. ƒо того ж мормони визнають не одного бога, а й бог≥в нижчого рангу ≥ дух≥в. ўоби отримати можлив≥сть стати одним з них, людська душа маЇ зв≥льнитис¤ в≥д оков≥в плот≥.
    ” мормон≥в ≥снуЇ своЇр≥дна ≥Їрарх≥¤, зокрема вищ≥ св¤щеники (Угенеральн≥ авторитетиФ), ¤ким п≥дпор¤дкована Уколег≥¤ 12 апостол≥вФ, патр≥арх≥в, Їпископ≥в, св¤щеник≥в, вчител≥в ≥ ди¤кон≥в.
    —екта мормон≥в у свою чергу також под≥л¤Їтьс¤ на секти:
    ÷ерква ≤суса ’риста (странг≥ти). ÷¤ секта визнаЇ, що њњ засновник ƒжеймс —транг був вибраний ƒж. —м≥том ¤к наступник. —транг стверджував, що св¤щенством його над≥лили ангели; ≥ невдовз≥ п≥сл¤ смерт≥ пророка ним була заснована церква б≥л¤ Ѕерл≥нгтона (штат ¬≥сконс≥н);
    –еорган≥зована ÷ерква ≤суса ’риста —в¤тих наших дн≥в. ÷е об'Їднанн¤ було створене в 1860 роц≥ ƒжозефом —м≥том-молодшим, сином пророка. …ого центр розташований в ≤ндепендент≥ (штат ћ≥ссур≥);
    ÷ерква ’риста (’рам м≥сц¤). ÷¤ секта зберегла спор≥днен≥сть з групою мормон≥в в Ѕлум≥нгтон≥ (штат ≤лл≥нойс), що перебрались в ≤ндепендент (штат ћ≥ссур≥) ≥ купили там землю дл¤ ’раму, в ст≥нах ¤кого ’ристос маЇ утвердити Ќовий ™русалим. ÷ерква придбала землю дл¤ ’раму на юридичн≥й основ≥, але в≥руюч≥, ¤к≥ належать до громади ’раму м≥сц¤, переконан≥, що в≥дпов≥дальн≥сть за буд≥вництво покладена саме на них.
    ћормони, маючи схож≥сть в рел≥г≥йних терм≥нах з христи¤нством Ц Уƒруге пришест¤Ф, У—трашний судФ, У≤сус ’ристосФ Ц збивають з пантелику багатьох неосв≥чених громад¤н. ¬они кидаютьс¤ у вир мормонського вченн¤, спод≥ваючись в≥днайти там спас≥нн¤ ≥ квиток до раю. Ќе знаючи, що Усв¤т≥ наших дн≥вФ в усьому св≥т≥ ввижаютьс¤ деструктивною сектою. Ќав≥ть у —Ўј Ц на батьк≥вщин≥ мормон≥в Ц вони частенько опин¤ютьс¤ у в'¤зниц≥ за звинуваченн¤м у багатоженств≥ та розбещен≥ малол≥тн≥х.
    ƒосл≥дники мормонського руху небезп≥дставно вважають, що, починаючи з 1842 року, засновник мормон≥зму Ц ƒжозеф —м≥т був членом масонськоњ лож≥. ¬ —Ўј масонське УбратствоФ тримаЇ вагом≥ позиц≥њ. Ќе таЇмниц¤, що масонами були майже вс≥ президенти —Ўј ≥ б≥льш≥сть сенатор≥в.
    ’рамова символ≥ка ≥ храмов≥ обр¤ди мормон≥в у своњй б≥льшост≥ повторюють масонську символ≥ку ≥ обр¤ди. ≤ вже зовс≥м не викликаЇ сумн≥в≥в той факт, що, розробл¤ючи храмовий ритуал, —м≥т УзапозичивФ у франкомасон≥в ≥дею Успецод¤гуФ. ÷ей од¤г прибрав форму сп≥дньоњ одеж≥ у вигл¤д≥ комб≥незону (под≥бне до кальсоно-сорочки). —ьогодн≥ це б≥льш розповсюджене у вигл¤д≥ майки з короткими рукавами ≥ пришитими до нењ трус≥в.

—умна перспектива ”крањни

    ћормони готують ”крањн≥ високу м≥с≥ю. ¬они планують збудувати у  иЇв≥ один з найб≥льших мормонських храм≥в у св≥т≥ Ц трет≥й по величин≥ (п≥сл¤ —Ўј та Ўвец≥њ). «а де¤кими св≥дченн¤ми, њм вже надано к≥лька гектар≥в земл≥ п≥д буд≥вництво Удуховно-просв≥тницького центру ÷еркви ≤суса ’риста св¤тих останн≥х дн≥вФ.
    ”крањна розгл¤даЇтьс¤ масонами ¤к коридор дл¤ експанс≥њ в крањни Ѕлижнього —ходу. „ерез ”крањну мормони вже вийшли на “уреччину й Ѕолгар≥ю, де багато мусульман. ≈кспанс≥¤ нац≥лена на Ћ≥ван, ѕакистан, ≤ран.  олишн≥й президент „еркаськоњ громади мормон≥в ќлександр “арасюк стверджуЇ, що турецьк≥ й болгарськ≥ громади вже сплачують  ињвськ≥й м≥с≥њ грош≥ у валют≥. ≤ ось, що ц≥каво: ¤кщо з боку турецьких мусульман буде ви¤влене невдоволенн¤ з цього приводу, то в≥дпов≥дати прийдетьс¤ ”крањн≥, а не Ўтатам. “ому що турецьк≥ громади д≥ють ¤к громади У÷еркви ≤суса ’риста останн≥х дн≥в в ”крањн≥Ф. “ому мормонам конче потр≥бен храм у  иЇв≥ в ¤кост≥ опори.
    —права ще й в тому, що за мормонськими канонами, њхн≥ храми мають екстеритор≥альний статус. “обто в храм не можуть ув≥йти нав≥ть т≥ члени церкви, ¤к≥ перебувають менше року ≥ не ви¤вили своЇњ в≥дпов≥дност≥.
    ≤снуЇ нав≥ть своЇр≥дний храмовий пропуск. ѕоки що дл¤ ”крањни найближчий храм мормон≥в знаходитьс¤ у Ќ≥меччин≥, а дл¤ –ос≥њ Ц в —токгольм≥ й —еул≥. ” кињвський храм не зможе ув≥йти нав≥ть державн≥ муж≥ ”крањни, бо це буде вважатис¤ порушенн¤м мормонських канон≥в. ¬ —токгольм≥, наприклад, б≥л¤ храму нав≥ть Ї пам'¤тна стела на м≥сц≥, де сто¤в шведський король, не допущений до храму! Ќапевне, така перспектива не сподобалась колишньому президенту ”крањни Ћ. учм≥, а храм так ≥ не був збудований, хоча мормони пропонували ≥ пропонують Угуман≥тарну допомогуФ у великих розм≥рах.

ћј—ќЌ»

    ћасонство (франкмасонство, фр. Franc-maconnerie, англ. Freemasonry) Ц морально-етичний рух, що виник у ’V≤≤≤ стол≥тт≥ у вигл¤д≥ закритоњ орган≥зац≥њ з ритуалами ≥ символ≥кою, запозиченою з христи¤нства. ≈тика ≥ ф≥лософ≥¤ масонства опираютьс¤ на монотењстичну рел≥г≥ю. Ќазва масон чи франкмасон походить в≥д фр. franc-macon (старо-французьке masson, англ. freemason), буквально у переклад≥ Ц в≥льний камен¤р.
    ћасонство ≥снуЇ у вигл¤д≥ м≥сцевих лож Ц зазвичай невеликих груп (до 50 ос≥б), об'Їднаних територ≥ально. ћ≥сцев≥ лож≥ засновуютьс¤ ¬еликою Ћожею, ¤ка зветьс¤ материнською. як правило, в одн≥й крањн≥ ≥снуЇ т≥льки одна У¬елика ЋожаФ. ўоправда у —Ўј У¬елика ЋожаФ маЇтьс¤ у кожному штат≥. Ќа чол≥ ¬еликоњ Ћож≥ стоњть ¬еликий ћайстер, обраний з числа братства (масон≥в). ћасонство зветьс¤ орденом, коли про нього кажуть ¤к про орган≥зоване з≥бранн¤ людей, або братством, Ц п≥дкреслюючи братський характер стосунк≥в м≥ж ус≥ма членами лож (масонами).
    ѕерш≥ масонськ≥ лож≥ були заснован≥ у ’V≤≤ ст. в јнгл≥њ, орган≥зац≥йно масонство оформилос¤ з утворенн¤ першоњ ¬еликоњ Ћож≥ у 1717 роц≥ в јнгл≥њ, котра в наступному стала ќб'Їднаною ¬еликою Ћожею јнгл≥њ Ц ќ¬Ћј (англ.: UGLE Ц United Grand Lodge of England), ≥ ¤ка вважаЇтьс¤ материнською дл¤ усього масонства. ≤снують верс≥њ про б≥ль давнЇ походженн¤ масонства, Ц в≥д ордена тампл≥Їр≥в та г≥льд≥њ камен¤р≥в ’≤≤≤ стол≥тт¤.
    ¬ажливо зауважити, що ≥снуЇ громадська думка про ≥снуванн¤ так званоњ масонськоњ змови. ћасонська змова Ц р≥зновид теор≥њ зговору, зг≥дно ¤кого ≥снуЇ зв'¤зок м≥ж таЇмним сусп≥льством масон≥в ≥ њхн≥м впливом на суттЇв≥ ≥сторичн≥ под≥њ, ¤к то державн≥ перевороти, революц≥њ, вбивства ≥менитих ≥ впливових людей. ¬≥ра в масонську змову базуЇтьс¤ на достов≥рних ≥сторичних в≥домост¤х про те, що б≥льш≥сть державних д≥¤ч≥в та впливових ос≥б були членами масонських лож, або њм приписували участь в одн≥й з масонських лож. ¬≥дтак вважаЇтьс¤, що масони через них впливали на розвиток держав та х≥д ≥сторичних под≥й. ќднак достов≥рн≥сть теор≥њ загальноњ масонськоњ змови залишаЇтьс¤ не доведеною за браком документальних п≥дтверджень. “им не менш ≥снуЇ ст≥йке переконанн¤ св≥товоњ громадськост≥, що масонство було створене з конкретною метою Ц ф≥зичного знищенн¤ противник≥в ≥дењ юдейського всесв≥тнього пануванн¤, а також зал¤куванн¤ та усуненн¤ актив≥ст≥в-≥нов≥рц≥в та атењст≥в, що викривають б≥бл≥йну шов≥н≥стичну ≥деолог≥ю ¬етхого зав≥ту.
    ќдним з вагомих доказ≥в прихильник≥в масонськоњ змови Ц це зображенн¤ на зворот≥ купюри в 1 долар —Ўј масонськоњ 13-ступеневоњ п≥рам≥ди, що вказуЇ на франкмасон≥в, ¤к камен¤р≥в-буд≥вельник≥в нового ’раму —оломона, ув≥нчаного так званим У¬севидючим оком ¬еликого јрх≥тектора ¬сесв≥туФ та дв≥ фрази з латини Ц Annuit coeptis (“а благословить (Ѕог) наш≥ починанн¤) ≥ Novus ordo seclorum (пор¤док нового в≥ку) вз¤т≥ з твор≥в ¬ерг≥л≥¤.
    (мал.. ѕ≥рам≥да й око Ц масонськ≥ символи на купюр≥ 1 долар —Ўј)
    ”с≥чена п≥рам≥да з 13 цегл¤них р¤д≥в, де кожен цегл¤ний р¤д означаЇ 12 кол≥н-род≥в ≥зраельських, символ≥зуЇ б≥бл≥йну незавершен≥сть без всевладноњ УвершиниФ. ј символ всевладноњ УвершиниФ Ц трикутник з оком У¬еликого јрх≥тектора ¬сесв≥туФ Ц ув≥нчаний латинським написом з 13-ти л≥тер: УAnnuit CoeptisФ, ¤ка недвозначно п≥дкреслюЇ, що УвибраномуФ класу (точн≥ше 13-му кол≥ну-роду ≥зраелевому) призначено правити св≥том. ÷е засв≥дчуЇ й напис внизу малюнка У¬елика печаткаФ (англ. ДThe Great SealФ), що символ≥зуЇ приналежн≥сть багатств ≥ товар≥в та п≥дпор¤дкуванн¤ послуг й здобутк≥в прац≥ володар¤м УѕечаткиФ. —имвол≥чне значенн¤ п≥рам≥ди п≥дтверджене й латинським написом: УNovus Ordo SeclorumФ (УЌовий пор¤док нав≥киФ).  р≥м того, ¤кщо у¤вити п≥рам≥ду у вигл¤д≥ трикутника ≥ домалювати ще один, так щоби постала з≥рка ƒавида, то вершини новоутвореноњ шестикутноњ з≥рки будуть вказувати на л≥тери: "ј", "S", "N", "O", "M", з ¤ких складаЇтьс¤ слово MASON.
    Ќа думку прихильник≥в масонськоњ змови, У√оловна мета масонства Ц це встановленн¤ Ќового —в≥тового ѕор¤дку з Їдиною валютою та скасуванн¤м р≥зниц≥ м≥ж народамиФ. ≤снують ≥ шл¤хи дос¤гненн¤ ц≥Їњ мети. ѕрихильники масонськоњ змови стверджують, що вплив масон≥в провадитьс¤ через ф≥лантроп≥чн≥, миротворч≥, правозахисн≥ та ≥нш≥ орган≥зац≥њ. Ќайб≥льш в≥домим прикладом Ї ‘онд У ультурна ≥н≥ц≥ативаФ ƒжорджа —ороса, ¤кого в≥днос¤ть до франкмасон≥в. Ќа —ороса и його ‘онд покладаЇтьс¤ в≥дпов≥дальн≥сть за п≥дрив рос≥йськоњ економ≥ки (Уваучерна приватизац≥¤Ф, обвальне пад≥нн¤ рубл¤ 11 жовтн¤ 1994 року Ц Учорний в≥второкФ, що викликав колапс рос≥йськоњ ф≥нансовоњ системи та розоренн¤ багатьох п≥дприЇмств, ф≥нансова афера з п≥рам≥дою √ ќ, що призвела нову кризу в –ос≥њ у 1998 роц≥, великому зовн≥шньому боргу ≥ таке ≥нше).
    „имало прихильник≥в ≥ так званоњ жидомасонськоњ змови. ∆идомасонська змова Ц це теор≥¤ зговору, в ¤кому таЇмна коал≥ц≥¤ ≥удањзму ≥ масонства намагаютьс¤ утвердити всесв≥тнЇ пануванн¤ та знищити ус≥ ≥нш≥ уклади житт¤ на земл≥, зокрема й христи¤нський. ≤де¤ такоњ змови була попул¤рна у ‘ранц≥њ в часи “ретьоњ республ≥ки, в дореволюц≥йн≥й –ос≥њ, в г≥тлер≥вськ≥й Ќ≥меччин≥, а також в ≤спан≥њ в добу ‘ранко. „имало њњ прихильник≥в ≥снуЇ ≥ наш час, хоча в ™вроп≥ та Ўтатах п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни вона зникла з публ≥чноњ пол≥тики та друкованих видань.

ћасонство на ”крањн≥

    Ќеобх≥дно зауважити, що третЇ тис¤чол≥тт¤ характеризуЇтьс¤ актив≥зац≥Їю масонськоњ д≥¤льност≥, зокрема на ”крањн≥. ћасонство утвердилось на ”крањн≥ завд¤чуючи посередництву жид≥в, котр≥ п≥сл¤ 2000 року просочилис¤ в ус≥ органи державноњ влади, в тому числ≥ в найближче оточенн¤ президента.
    ѕоказово, що другий терм≥н президентства Ћ. учми знаменний по¤вою масонських символ≥в на грошових купюрах ”крањни Ц масонська л≥л≥¤ на монетах, в≥дчеканених п≥сл¤ 2000 року. Ѕезумовно це сталос¤ з в≥дома президента, ¤к ≥ наступн≥ тиражуванн¤ й розробка нових грошових знак≥в, зокрема й купюри в 200 гривень нового зразка. ¬≥дтак, перш≥ особи украњнськоњ держави перебувають у змов≥ з масонами, ¤кщо не припустити ще б≥льшого. “аким чином теор≥¤ жидомасонськоњ змови ¤вно прогл¤даЇтьс¤ в пол≥тичному житт≥ ”крањни, зокрема Ц у вищих ешелонах влади.

јƒ¬≈Ќ“»«ћ

    ¬ 30-х роках ’≤’ ст. у —Ўј виникла секта адвентист≥в (в≥д латин. УадвентусФ Ц прих≥д, пришест¤). «асновником секти був ¬. ћ≥ллер (помер у 1849), передр≥кши друге пришест¤ ≤суса ’риста на землю у 1844 роц≥. ¬≥ра в швидке пришест¤ ’риста, ¤кий маЇ встановити тис¤чол≥тнЇ царство ≥ звершити останн≥й суд над гр≥шниками, Ц це основа в≥ровченн¤ секти. јдвентисти заперечують безсмерт¤ душ≥. ¬они вважають, що п≥сл¤ смерт≥ душа людини начебто занурюЇтьс¤ в сон, щоби прокинутись в судний день ≥ прибрати в≥чне блаженство або згинути безсл≥дно. ѕевна р≥ч, в≥чне блаженство буде дароване лише обраним, котр≥ мали ≥стину в≥ру, тобто адвентистам.
    јдвентисти в≥дкидають багато чого з христи¤нського культу. ¬они зберегли обр¤ди причаст¤ й хрищенн¤ (виконуЇтьс¤ над дорослими). ƒл¤ член≥в ц≥Їњ секти обов'¤зкова сплата дес¤тини, тобто дес¤тоњ частини зароб≥тку, в касу общини, а точн≥ше њњ пастирю, котрий розпор¤джаЇтьс¤ з≥браними грошима на власний розсуд. ƒл¤ ц≥Їњ секти характерна й м≥с≥онерська д≥¤льн≥сть, а також Усан≥тарна реформаФ, ¤ка потребуЇ турботи про власне здоров'¤, бо т≥ло (зг≥дно у¤вленн¤ адвентист≥в) Ц це Упосудина божаФ.
    јдвентисти розд≥л¤ютьс¤ на дек≥лька груп, серед ¤ких найб≥льш впливова секта адвентист≥в сьомого дн¤. ¬она керуЇтьс¤ Уодкровенн¤миФ штатноњ пропов≥дниц≥ ќлени ”айт (1827-1915) про сьомий день тижн¤ Ц суботу, ¤к день в≥дпочинку, та про пад≥нн¤ ус≥х церков, кр≥м церкви адвентист≥в, а також про дорученн¤ адвентистам пропов≥дувати зав≥ти бож≥ та ≥нше. «г≥дно положенн¤ про внутр≥шн≥й устр≥й церкви, кожна група общин адвентист≥в сьомого дн¤ утворюЇ об'Їднанн¤, ¤к≥ поЇднуютьс¤ в союзи, з ¤ких утворюютьс¤ 12 Удив≥з≥он≥вФ, до складу ¤ких вход¤ть, зазвичай, в≥руюч≥ р≥зних держав. Уƒив≥з≥ониФ розпод≥л¤ютьс¤ на три в≥дд≥ленн¤: Ївропейське, американське ≥ аз≥атське. Ќа чол≥ адвентист≥в сьомого дн¤ стоњть √енеральна конференц≥¤, а обраний нею виконавчий ком≥тет знаходитьс¤ в ¬ашингтон≥ (—Ўј).
    ѕровад¤чи активну м≥с≥онерську д≥¤льн≥сть, адвентисти утримують дес¤тки видавництв, друкують газет≥ й журнали, тримають школи, л≥карн≥, тощо. –азом з адвентистами сьомого дн¤ ≥снують ще й ≥нш≥ теч≥њ: адвентисти-реформ≥сти, адвентисти-христи¤ни, адвентисти гр¤дущого в≥ку, √ромада другого пришест¤ та ≥нш≥.

—¬≤ƒ » я√¬≈-™√ќ¬»

    ÷¤ секта виникла у друг≥й половин≥ минулого стол≥тт¤ у —Ўј Ц батьк≥вщини переважноњ б≥льшост≥ сект усього св≥ту. ѓњ засновник „. –усель ≥стерично пророкував близький прих≥д ’риста ≥ загибель ус≥х (за виключенн¤м Їгов≥ст≥в) в останн≥й в≥йн≥ м≥ж ’ристом ≥ ƒи¤волом, ¤ку хитромудр≥ ≥деологи чомусь називають јрмагедон (напевне на основ≥ Уќдкровенн¤ ≤оанаФ, хоча там йдетьс¤ зовс≥м про ≥нше).
    ƒл¤ св≥дк≥в ™гови характерне запереченн¤ в≥ри в загробне житт¤ та в божу сутн≥сть ’риста. —ам ’ристос, на њхн≥й розсуд, Ц Упрославлене духовне створ≥нн¤Ф, що виконуЇ болю бога ™гови.  ер≥вництво секти суворо централ≥зоване. ѓњ центр знаходитьс¤ в Ѕрукл≥н≥ (—Ўј). √оловне бюро з Ѕрукл≥ну керуЇ розгалуженою мережею м≥сцевих груп через окружне бюро. —екта маЇ добре орган≥зований апарат пропагуванн¤. ƒв≥ч≥ на м≥с¤ць видаЇтьс¤ журнал У—торожова вежаФ, накладом в к≥лька м≥льйон≥в прим≥рник≥в, що розповсюджуютьс¤ в дес¤тках крањнах на р≥зних мовах. —екта тримаЇ у Ѕрукл≥н≥ типограф≥ю, видавництво, рад≥останц≥ю, центри п≥дготовки кадр≥в.

ј–ћ≤я —ѕј—≤ЌЌя

    ¬ 1865 роц≥ методистський пропов≥дник ”. Ѕутс започаткував у Ћондон≥ рух за моральне в≥дродженн¤ сусп≥льства. ” 1870 роц≥ цей рух отримав назву У’ристи¤нська м≥с≥¤Ф, а з 1878 року, коли рух прибрав специф≥чн≥ орган≥зац≥йн≥ форми, його було названо јрм≥Їю спас≥нн¤. ќчолив њњ супер≥нтендант ”.Ѕутс у званн≥ генерала, а члени його орган≥зац≥њ Ц оф≥церами й солдатами јрм≥њ спас≥нн≥, од¤гненими в ун≥форму. «а к≥лька рок≥в цей рух набув широкого розповсюдженн¤ в багатьох крањнах св≥ту. ” 1959 роц≥ јрм≥¤ спас≥нн¤ д≥¤ла в 86 крањнах, об'Їднавши у своњх р¤дах близько 2 млн. ос≥б. «г≥дно орган≥зац≥йноњ структури, очолюЇ јрм≥ю спас≥нн¤ генерал, котрого обираЇ ¬ища рада. ¬ масштабах т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни Уарм≥¤Ф складаЇтьс¤ з Удив≥з≥он≥вФ ≥ Уфорпост≥вФ.
    јрм≥¤ спас≥нн¤ готуЇ Уоф≥церськ≥Ф кадри в спец≥альних Укадетських школахФ. ѓњ щом≥с¤чний друкований орган виходить 2 млн. накладом. √оловна цитадель јрм≥њ спас≥нн¤ Ц це валюта —Ўј.
    јрм≥¤ спас≥нн¤ виникла з методизму ≥ под≥л¤Ї головн≥ положенн¤ цього в≥ровченн¤ ≥ зокрема вченн¤ про спас≥нн¤. ’рищенн¤ й причаст¤ не вважаютьс¤ обов'¤зковими умовами дос¤гненн¤ в≥чного блаженства. ѕричому јрм≥¤ спас≥нн¤ була створена ¤к рел≥г≥йно-ф≥лантроп≥чна орган≥зац≥¤. ѓњ засновник, ”. Ѕутс, стверджував, що потр≥бно перейматис¤ не т≥льки питанн¤м спас≥нн¤ душ≥ в потойб≥чному св≥т≥, але й питанн¤м допомоги, щоби полегшити житт¤ нижн≥м прошаркам сусп≥льства. ¬ зв'¤зку з цим були створенн≥ громадськ≥ њдальн≥ з безкоштовним харчуванн¤м, бригади допомоги алкогол≥кам, в'¤зн¤м, орган≥зована компан≥¤ проти проституц≥њ ≥ таке ≥нше. в пропов≥д¤х та виступах у прес≥ ”. Ѕутс викривав найб≥льш кричущ≥ соц≥альн≥ пороки в житт≥ јнгл≥њ наприк≥нц≥ ’≤’ ст. ќднак Їдиний зас≥б протид≥њ соц≥альному злу, злидн¤м ≥ стражданн¤м мас ”.Ѕутс бачив у ф≥лантроп≥чн≥й д≥¤льност≥, а не в боротьб≥ з цим злом. ќб'Їктивно јрм≥¤ спас≥нн¤ в кабал≥стичному сусп≥льств≥ в≥д≥граЇ реакц≥йну роль, оск≥льки с≥Ї ≥люз≥ю в≥дносноњ можливост≥ на теренах цього соц≥ального устрою дос¤гти загальноњ справедливост≥.

У’–»—“»яЌ—№ ј Ќј” јФ

    ” 1866 роц≥ така соб≥ ћер≥ Ѕекер заснувала церкву Ухристи¤нськоњ наукиФ. ѓњ прихильники звутьс¤ також сциентистами. ћер≥ Ѕекер спромоглас¤ буц≥мто в≥дкрити У’ристосовий метод зц≥ленн¤Ф, ¤кий базуЇтьс¤ на твердженн≥, що кр≥м духу, в св≥т≥ н≥чого немаЇ. ¬се ≥нше лише у¤ва. “ому шл¤х до зц≥ленн¤ в≥д ус≥л¤ких хвороб ≥ в≥дстороненн¤ смерт≥ пол¤гаЇ в тому, щоби викинути з голови думки про ц≥ хвороби та смерть. ¬се зло, ус≥ б≥ди, за твердженн¤м прихильник≥в секти, Ц породжен≥ людською у¤вою.
    ¬ сучасному св≥т≥ ≥снуЇ близько 1600 сциентистських церковних громад. Ќа њхн≥х богослужбах зачитуютьс¤ вит¤ги з жид≥вськоњ б≥бл≥њ та У ниги текст≥вФ (головний тв≥р ћер≥ Ѕекер).  ер≥вництво громадами виконуЇ Ућатеринська церкваФ в Ѕостон≥ (—Ўј), ¤ку очолюЇ правл≥нн¤ й президент. —екта друкуЇ свою щотижневу газету.

Д’–»—“»яЌ—№ ј —ѕ≤¬ƒ–”∆Ќ≤—“№Ф

    ÷¤ секта заснована –удольфом Ўтайнером (помер 1925) ≥ ‘р≥др≥хом –ительмейером (помер 1938) ≥ попул¤рна в ™вроп≥ та —Ўј.  ер≥вний цент знаходитьс¤ в Ўтутгард≥ (Ќ≥меччина). .

ѕ'я“»ƒ≈—я“Ќ» »

    ÷¤ протестантська секта виникла в —Ўј на початку ’’ ст. ≥ вельми швидко розповсюдилась по багатьох крањнах св≥ту. як ус≥ ≥нш≥ протестантськ≥ секти, п'¤тидес¤тники в≥дкидають необх≥дн≥сть церкви ¤к посередника м≥ж богом ≥ людьми. ќдна вони зберегли певну орган≥зац≥ю, п≥дтримують дисципл≥ну в сект≥ та робл¤ть усе можливе, щоби повн≥стю п≥дпор¤дкувати в≥руючих кер≥вництву секти. ѕ'¤тидес¤тники вир≥зн¤ютьс¤ в≥рою в можливе вт≥ленн¤ св¤того ƒуха в будь-¤кого в≥руючого. ѕри тому члени секти переконан≥, що людина, в котру вселивс¤ св¤тий дух, набуваЇ дар пророцтва, починаЇ розмовл¤ти на У≥нших ¤зикахФ, под≥бно апостолам ’риста, ¤к сказано в книз≥ ƒ≥¤нн¤ апостол≥в. ќбр¤д хрищенн¤ св¤тим духом, за ¤ким люди отримують дар говорити на ≥нших ¤зиках, почасти призводить до порушенн¤ псих≥ки в≥руючих, бо вони довод¤ть себе мол≥нн¤ми до нест¤ми.
    ѕод≥бно ≥ншим протестантам, п'¤тидес¤тники не визнають ≥кон, хреста, церковну обр¤дов≥сть. ’рищенн¤ виконуЇтьс¤ над дорослими людьми Уза переконанн¤мФ. ѕров≥дну роль у сект≥ займають пропов≥дники, котр≥ користуютьс¤ впливом ≥ авторитетом серед в≥руючих.
    —екта п'¤тидес¤тник≥в неоднор≥дна. ¬она маЇ дек≥лька теч≥й, ¤к≥ вважаютьс¤ самост≥йними; ¤к наприклад: воронањвц≥, смородинц≥, тр¤суни, с≥он≥сти та ≥нш≥. ” заруб≥жж≥ чимало прихильник≥в јсамблењ бога, ÷еркви бога, тощо.

ѕ≈–‘≈ ÷»ќЌ≤—“»

    ƒо п'¤тидес¤тник≥в дотичн≥ перфекцион≥сти. як ≥ п'¤тидес¤тники, перфекцион≥сти вважають можливим дос¤гти ≥ п≥дтримувати стан особистоњ св¤тост≥, та в≥р¤ть в друге пришест¤ ’риста. јле на в≥дм≥ну в≥д пТ¤тидес¤тник≥в вони не визнають балачок на ≥нших мовах. «агалом перфекцион≥ст≥в можна назвати пом≥рними п'¤тидес¤тниками; кр≥м того ≥нод≥ перфекцион≥сти ≥ п'¤тидес¤тники об'Їднуютьс¤ п≥д назвою Уцеркви св¤тост≥Ф. Ќайб≥льша орган≥зац≥¤ перфекцион≥ст≥в Ц Ќазар¤нська церква. ѕереважна б≥льш≥сть перфекцион≥ст≥в знаходитьс¤ в —Ўј.

¬јЋ№ƒ≈Ќ—»

    ƒещо осторонь трьох основних теч≥й протестантизму стоњть секта вальденс≥в, ¤ка з'¤вилас¤ задовго до –еформац≥њ Ц у ’≤≤ стол≥тт≥. ¬она виникла на п≥вдн≥ ‘ранц≥њ пом≥ж м≥ських низ≥в ≥ мала суто в≥двертий антифеодальний та анти-папський характер. јналог≥чно протестантам, вальденси вимагали поверненн¤ до принцип≥в раннього христи¤нства. ¬они встановили принцип виборност≥ духовенства, в≥дмовились в≥д хрищенн¤ д≥тей, виступали проти приватноњ власност≥. Ќезважаючи на чисельн≥ погроми, ¤к≥ чинили ¤к св≥тська, так ≥ церковна влада, секта вальденс≥в висто¤ла й ≥снуЇ дос≥ в ≤тал≥њ, ”ругвањ, јргентин≥.

ћќ–ј¬—№ ≈ Ѕ–ј“—“¬ќ

    «-перед –еформац≥њ, на початку ’V стол≥тт¤, з'¤вилась секта моравських (богемних) брат≥в. ¬она виникла серед м≥ськоњ та с≥льськоњ б≥дноти в „ех≥њ. Ќайважлив≥ш≥ положенн¤ секти поход¤ть з ранньо-христи¤нських принцип≥в. «апочаткована ¤к антифеодальна, секта поступово приймала пом≥рний вигл¤д, що все-таки не вберегло њњ в≥д гон≥нн¤. ’оваючись в≥д пересл≥дувань, де¤к≥ прихильники секти втекли до Ќ≥меччини, де оселилис¤ в м≥стечку √ернгут. “ут у 1727 роц≥ вони створили рел≥г≥йну громаду Угернгутер≥вФ. «а спри¤нн¤ покровител¤ Ц н≥мецького аристократа Ќ. ÷инцендорфа моравськ≥ брати визнали аугсбургське спов≥данн¤.
    „лени моравського братства в≥р¤ть в жертовну спокуту ’риста и прид≥л¤ють ц≥й тез≥ велику увагу. „имале значенн¤ займаЇ обр¤дова сторона рел≥г≥йного житт¤ Ц л≥тург≥¤, г≥мни й молитви, омиванн¤ н≥г, тощо. ” братств≥ збережена церковна ≥Їрарх≥¤; м≥сцев≥ церковн≥ орган≥зац≥њ очолюЇ Їпископ. ” громадах п≥дтримуЇтьс¤ сувора дисципл≥на, житт¤ перес≥чних член≥в секти перебуваЇ п≥д контролем особливих нагл¤дач≥в.
    јктивна м≥с≥онерська д≥¤льн≥сть спри¤Ї розповсюдженню секти по св≥ту. Ќа сьогодн≥ њњ громади перебувають у —Ўј, Ќ≥карагуа, на јнтильських островах, в “анзан≥њ, Ќ≥меччин≥, „ех≥њ та ≥нших крањнах. —екта перебуваЇ у т≥сному союз≥ з лютеранами.

ѕ≤—Ћяћќ¬ј

    ќсобливост≥ ≥деолог≥њ сучасного протестантизму мають свою давню традиц≥ю, оск≥льки ц¤ ≥деолог≥¤ формувалась в процес≥ пристосуванн¤ христи¤нства до буржуазних в≥дносин в сусп≥льств≥, що йшли на зм≥ну феодал≥зму. ѕевна р≥ч, що сутн≥сть протестантськоњ ≥деолог≥њ в≥дпов≥даЇ кап≥тал≥стичним в≥дносинам ≥ виступало ¤к њхнЇ ≥деолог≥чне виправданн¤. ÷е ч≥тко проступало в т≥сних стосунках, що утвердились м≥ж протестантськими церквами ≥ буржуазним сусп≥льством.
    Ќаприк≥нц≥ ’≤’ ≥ спочатку ’’ ст. найб≥льш впливовим у протестантизм≥ була так звана Ул≥беральна теолог≥¤Ф (√арнак, “рьольч). ћожлив≥сть узгодити христи¤нство з розумом та науковими знанн¤ми убачалос¤ в тому, щоби в≥дмовитись в≥д буквального розум≥нн¤ б≥бл≥йних м≥ф≥в та чудес. ѕрихильники Ул≥беральноњ теолог≥њФ припускали дов≥льне алегоричне тлумаченн¤ жид≥вськоњ б≥бл≥њ, розгл¤даючи христи¤нство ¤к суто моральну доктрину. ’ристи¤нство в ≥нтерпретац≥њ Ул≥беральних теолог≥вФ прибирало соб≥ вигл¤д ф≥лософського вченн¤, н≥ж Урел≥г≥йного одкровенн¤Ф.
    « протестантським теолог≥чним модерн≥змом була повТ¤зана теч≥¤ так званого соц≥ального христи¤нства, або Усоц≥ального Ївангел≥змуФ, висуваючи на передн≥й план ≥дею царства божого на земл≥. Ќамагаючись повести за собою роб≥тничий рух, ≥деологи протестантизму висунули лозунг Урел≥г≥йного соц≥ал≥змуФ, за котрим приховувалась суто буржуазна програма: приватна власн≥сть проголошувалась непорушною и на њњ основ≥ пропонувалос¤ Ухристи¤нське примиренн¤ клас≥вФ. ≤ншими словами, реформований кап≥тал≥зм пропонуЇтьс¤ у ¤кост≥ царства божого на земл≥.

____________________________________


—≈ “»   Ћ∆≈-ѕ–ј¬ќ—Ћј¬Ќќѓ   ÷≈– ¬»

Ќа сьогодн≥шн≥й день старанн¤ми христи¤нськоњ церкви майже повн≥стю знищене усв≥домленн¤ р≥зниц≥ м≥ж христи¤н≥зованим православ'¤ ≥ православ'¤м ≥стинним (дохристи¤нським). ’ристи¤н≥зоване православ'¤ або лже-православ'¤ розповсюджене серед б≥льшост≥ в≥руючих з так званоњ колишньоњ рад¤нськоњ сп≥льноти. «окрема лже-православ'¤ тримаЇтьс¤ переважна б≥льш≥сть рос≥¤н, б≥лорус≥в, украњнц≥в, грузин≥в (в √руз≥њ ≥снуЇ автокефальна √рузинська церква, очолена патр≥архом), молдаван та ≥нших. ¬арто зауважити, що б≥льш≥сть народ≥в так званоњ колишньоњ рад¤нськоњ сп≥льноти тримаЇтьс¤ двов≥р'¤, тобто разом з христи¤нством ≥снують форми б≥льш ранн≥х в≥рувань, зокрема дохристи¤нське ѕравослав'¤ або ¬≥ра ѕредк≥в.

—“ј–ќќЅ–яƒЌ»÷“¬ќ

    ƒо лже-православ'¤ примикаЇ старообр¤дництво, котре утворюЇ рел≥г≥йн≥ угрупуванн¤, що не визнали реформ, проведених у друг≥й половин≥ ’V≤≤ ст. тод≥шн≥м главою –ос≥йськоњ лже-православноњ церкви патр≥архом Ќ≥коном. «апроваджен≥ реформи стосувались виправленн¤ багатьох помилок, що виникли в попередн≥ часи при переклад≥ рел≥г≥йних книг з грецькоњ мови. ÷≥ виправленн¤ здеб≥льшого не мали суттЇвого значенн¤, ¤к наприклад: написанн¤ У≤≥сусФ зам≥сть колишнього Ф≤сусФ. Ќезначними були й зм≥ни в обр¤довост≥, зокрема скороченн¤ терм≥ну церковних служб, запроваджувалось пошануванн¤ 6-конечного хреста (зам≥сть колишнього 8-конечного), христитис¤ почали трьома, а не двома перстами ≥ таке ≥нше. однак не ц≥ розб≥жност≥ сам≥ по соб≥ послужили причиною розколу.
    ¬иникненн¤ розколу в лже-православн≥й церкв≥ пов'¤зане з≥ складною пол≥тичною боротьбою, ¤ка в≥дбувалась в тод≥шн≥й –ос≥йськ≥й держав≥. ¬ цю боротьбу з державною владою були вт¤гнут≥ р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ прошарки рос≥йського населенн¤, починаючи з родовитих бо¤р та купц≥в, невдоволених новими пор¤дками та новою економ≥чною пол≥тикою цар¤, ≥ зак≥нчуючи сел¤нами й м≥ською б≥днотою, що протестувала проти посиленн¤ експлуатац≥њ.
    Ќа в≥дм≥ну в≥д зах≥дноЇвропейський сект, що домагались оновленн¤ рел≥г≥њ, рос≥йськ≥ розкольники навпаки вимагали залишити непорушними попередн≥ форми культу. ќднак через це не варто робити висновок, що старообр¤дництво з самого початку свого виникненн¤ носило суто консервативний, ретроградський характер. ” розкол≥ можна було розр≥знити ≥ демократичн≥ елементи: заклик до боротьби з жорстоким царським режимом. «розум≥ло, що такий суперечливий характер розколу, соц≥альна неоднор≥дн≥сть сил, ¤ка п≥дтримувала розкол, зумовила виникненн¤ чисельних угрупувань, на ¤к≥ розд≥лилис¤ старообр¤дц≥. ¬с≥ вони можуть бути зведен≥ в наступн≥ основн≥ теч≥њ: поп≥вц≥ (разом з б≥глопоп≥вц¤ми) та безпоп≥вц≥.

ѕќѕ≤¬÷≤

    Ќайближче до лже-православноњ церкви стоњть поп≥вщина. —еред поп≥вц≥в вир≥зн¤ютьс¤ Їдинов≥рц≥ та посл≥довники Ѕ≥локриницькоњ ≥Їрарх≥њ.
    ™динов≥р'¤ виникло в насл≥дку компром≥су м≥ж пом≥рковано налаштованих старообр¤дц≥в та лже-православною церквою. ™динов≥рц≥ зберегли стару обр¤дов≥сть, однак п≥дкорились кер≥вництву лже-православноњ церкви. ѕодеколи перех≥д в Їдинов≥р'¤ в умовах царськоњ –ос≥њ носив примусовий характер. Ќа сьогодн≥ Їдинов≥рц≥в залишилос¤ дуже мало.
    Ѕ≥локриницька ≥Їрарх≥¤ (назва походить в≥д м≥ста Ѕ≥ла  риниц¤ в Ѕуковин≥), на в≥дм≥ну в≥д Їдинов≥рц≥в, не пов'¤зана з христи¤нською церквою орган≥зац≥йно, хоча догматика й культ ц≥Їњ групи близьк≥ до лже-православ'¤. ќсобливо наближен≥ до лже-православ'¤ так зван≥ УокружникиФ, котр≥ на початку 60-х рок≥в ’≤’ ст. в спец≥альному Уќкружному посланн≥Ф в≥дмовились в≥д низки положень, найб≥льш неприйн¤тних лже-православною церквою. Ќевелика частина прихильник≥в ≥Їрарх≥њ, що не погодились з посланн¤м, склали громаду Уроздорник≥вФ, або Упротиокружник≥вФ. ¬ сучасн≥ дн≥ на чол≥ Ѕ≥локриницькоњ ≥Їрарх≥њ стоњть арх≥Їпископ ћосковський и вс≥Їњ –ос≥њ. Ќайб≥льш чисельна частина Уокружник≥вФ перебуваЇ в ћоскв≥ та Ївропейськ≥й частин≥ –ос≥њ, а також на ѕ≥вн≥чному ”рал≥ та в «ах≥дному —иб≥ру, ≥ в де¤ких област¤х ”крањни (здеб≥льшого на „ерн≥г≥вщин≥) та в ћолдов≥.
    Ѕ≥глопоп≥вщина отримала свою назву через те, що прихильники ц≥Їњ теч≥њ приймали св¤щеник≥в, що переходили до них з лже-православ'¤. Ѕ≥глопоп≥вщина Ї найб≥льш ранньою формою розколу. Ќа сьогодн≥ чисельн≥сть њх невелика. ƒревлеправославна церква, ¤к оф≥ц≥йно зветьс¤ колишн≥й б≥глопоп≥вський рух, очолена арх≥Їпископом з резиденц≥Їю у Ќовозибков≥.  ер≥вництво церкви дос≥ тримаЇтьс¤ тактики боротьби з ус≥м новим, прогресивним. ѕрихильники ц≥Їњ церкви живуть у «абайкалл≥, —ередньому ѕоволж≥, Ѕр¤нськ≥й област≥ та в де¤ких ≥нших м≥сц¤х.

Ѕ≈«ѕќѕ≤¬÷≤

    Ѕезпоп≥вщина у св≥й час була найб≥льш реакц≥йним рухом в старообр¤дництв≥. –азом з тим це була й найб≥льш фанатичне угрупуванн¤, непримирима з ус¤ким ≥накомисленн¤м. «а своњм в≥ровченн¤м безпоп≥вц≥ в≥д≥йшли в≥д лже-православ'¤ дал≥ за ус≥х ≥нших старообр¤дц≥в. ¬они в≥дмовились в≥д св¤щеник≥в, зам≥нивши њх уставщиками ≥ начотчиками. Ѕуло л≥кв≥довано низку тањнств Ц хрищенн¤, пока¤нн¤, причаст¤ (б≥льш≥сть безпоп≥вц≥в залишили три тањнства, а де¤к≥ в≥дмовились в≥д тањнств взагал≥). ƒл¤ цих теч≥й старообр¤дц≥в характерн≥ есхатолог≥чн≥ у¤вленн¤ (тобто упевнен≥сть в недалекому к≥нц≥ св≥ту та людства). Ѕезпоп≥вц≥ под≥л¤ютьс¤ на багато угрупувань, ¤к≥ об'Їднуютьс¤ в декотр≥ напр¤мки: ‘едос≥њвский, пилип≥вський, б≥гунський (мандр≥вний), спас≥вський (нетовщина).
    ƒовол≥ пом≥рн≥ позиц≥њ займають поморц≥, або данил≥вц≥. ÷е найб≥льш ранн¤ теч≥¤ безпоп≥вщини, що виникла наприк≥нц≥ ’V≤≤ ст. –озб≥жн≥сть погл¤д≥в щодо шлюбу зумовили розкол поморц≥в на к≥лька узгодив. ѕрихильники поморського толку мешкають у «ах≥дному —иб≥ру, на ”рал≥, —ередньому ѕоволж≥, на ƒону, в Ћитв≥, Ѕ≥лорус≥, тощо.
    Ѕажанн¤ поморц≥в д≥йти згоди з державною владою призвело до того, що в≥д них невдовз≥ в≥докремилась б≥льш радикальна група Ц федос≥њвц≥. —першу представники цього толку р≥шуче виступали проти царизму ≥ оф≥ц≥йноњ церкви, проте невдовз≥ погл¤ди федос≥њвц≥в стали б≥льш вр≥вноваженими. ѕоступово зм≥нивс¤ ≥ устр≥й самоњ громади. якщо спочатку федос≥њвц≥ вимагали в≥д член≥в своЇњ секти аскетичного житт¤ й в≥дсутн≥сть шлюбу, то згодом окрем≥ групи в≥дмовились в≥д суворого аскетизму ≥ в≥дмови в≥д шлюбу. Ќа сьогодн≥ федос≥њвц≥в можна зустр≥ти в Ѕ≥лорус≥, ѕрибалтиц≥, Ќовгородськ≥й та ≥нших област¤х –ос≥њ.

—ѕј—≤¬÷≤

    Ќаприк≥нц≥ ’V≤≤ ст. у в≥ддалених  ерженських л≥сах з'¤вилис¤ ще одн≥ вих≥дц≥ з безпоп≥вщини Ц спас≥вц≥. Ќазва Успас≥вц≥Ф походить в≥д того, що представники цього толку в≥дмовились в≥д св¤щенства й тањнств, покладаючи своњ над≥њ на спас≥нн¤ безпосередньо на ’риста (—паса). —оц≥альний склад посл≥довник≥в цього толку довол≥ неоднор≥дний, що призвело до виокремленн¤ з≥ свого складу значного числа теч≥й (по њх к≥лькост≥ спас≥вц≥ перевершують ус≥ ≥нш≥ р≥зновиди старообр¤дництва). ѕосл≥довники цього толку зараз зустр≥чаютьс¤ в —ередньому та ¬ерхньому ѕоволж≥, ¬олодимирськ≥й област≥ та ≥нших районах –ос≥њ.
    Ќа початку ’V≤≤ ст. в≥д поморц≥в, що йшли на зближенн¤ з царизмом, в≥докремилось друге радикальне угрупуванн¤ Ц пилип≥вц≥. Ќа початку свого ≥снуванн¤ прихильники пилип≥вського толку боролис¤ з державною владою, демонструючи про¤ви крайнього фанатизму, а ≥нод≥ нав≥ть доходили до самоспаленн¤. « плином часу, щоправда, почали переважати пом≥рн≥ тенденц≥њ. ÷ей толк розпавс¤ на р¤д узгод≥в, причому одним з головних питань суперечностей поставало питанн¤ шлюбу. Ќечисленн≥ посл≥довники пилип≥вського толку мешкають зараз у п≥вн≥чних област¤х Ївропейськоњ частини –ос≥њ та де¤ких ≥нших районах.
    ”творена у друг≥й половин≥ ’V≤≤ ст. теч≥¤ б≥гун≥в, або мандр≥вник≥в, культивувало у своњх р¤дах крайн≥й фанатизм, вимагаючи в≥д своњх член≥в повного в≥дстороненн¤ в≥д сусп≥льства та нетерпимост≥ до будь-¤кого ≥накомисленн¤. Ўироке розповсюдженн¤ в ц≥й теч≥њ мали есхатолог≥чн≥ погл¤ди (про недалекий к≥нець св≥ту та фатальну долю усього людства). —початку посл≥довники цього толку ховалис¤ в безлюдн≥й м≥сцевост≥, але згодом частина б≥гун≥в (так званн≥ доброд≥њ чи житлов≥) почали дотримуватис¤ уставу лише символ≥чно. Ѕ≥гуни розд≥лилис¤ на р¤д узгод≥в. ѕосл≥довник≥в декотрих з них можна зустр≥ти зараз в Ївропейськ≥й частин≥ –ос≥њ, на ѕ≥вн≥чному ”рал≥, в «ах≥дному  азахстан≥, Ѕ≥лорус≥. характерно, що мандр≥вники, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших груп старообрадц≥в, намагаютьс¤ ¤кось витлумачити останн≥ дос¤гненн¤ науки п≥д кутом рел≥г≥йного св≥тогл¤ду.
    Ќа завершенн¤ огл¤ду р≥зних теч≥й та толк≥в старообр¤дництва зауважимо, що р¤ди його прихильник≥в зменшуютьс¤ в останн≥ роки довол≥ швидко. ѕричина в тому, що вельми посиливс¤ вплив реальноњ д≥йсност≥ на в≥руючих. ¬≥двертий консерватизм старообр¤дництва робить його не попул¤рним серед в≥руючих. ѕоповненн¤ р¤д≥в в≥дбуваЇтьс¤ здеб≥льшого за рахунок зростанн¤ с≥мей в≥руючих. ќднак це не в змоз≥ компенсувати втрати чисельност≥ старообр¤дц≥в за останн≥ роки.

≤ќјЌ≤“»

    « лже-православ'¤ вийшло чимало реакц≥йних монарх≥чних сект, б≥льш≥сть з ¤ких утворилась п≥сл¤ революц≥њ 1917 року ≥ уособлювало в рел≥г≥йн≥й форм≥ соц≥альний протест експлуатац≥йних клас≥в проти революц≥йного руху. ўоправда, дек≥лька таких сект ≥снувало ще до революц≥њ, зокрема секта ≥оан≥т≥в, утворена в 80-т≥ роки ’≤’ ст. —екта була названа ≥м'¤м св¤щеника ≤оана  ронштадського, котрий проголосили чудотворцем. ƒе¤к≥ члени секта нав≥ть вважали ≤оана самим ≤сусом ’ристом. …ого портрети розм≥щувались в будинках сектант≥в пор¤д з ≥конами. ƒл¤ ус≥х член≥в секти була характерною пропов≥дь есхатолог≥чних погл¤д≥в (щодо к≥нц¤ св≥ту та фатальноњ дол≥ усього людства). ќбр¤дов≥сть секти н≥чим не в≥др≥зн¤лась в≥д лже-православноњ церкви.
    ѕ≥сл¤ революц≥њ ≥оан≥ти зайн¤ли р≥шучу антирад¤нську позиц≥ю ≥ свою д≥¤льн≥сть провадили консп≥ративно. Ќа сьогодн≥ залишки ≥оан≥т≥в ≥снують на ”крањн≥, ѕ≥вн≥чному  авказ≥ та в де¤ких районах –ос≥њ.

≤Ќќ ≈Ќ“≤¬÷≤

    Ќа початку ’’ ст. виникла друга, под≥бна ≥оан≥там, секта Ц ≥нокент≥вц≥в (посл≥довники ≥Їромонаха балтського лже-православного монастир¤ ≤нокент≥¤). јвантюрист ≤нокент≥й проголосив себе живим ут≥ленн¤м св¤того ƒуха ≥ виступив з пропов≥ддю неминучого й швидкого пришест¤ страшного суду. ѕ≥сл¤ революц≥њ 1917 року члени секти почали боротьбу з –ад¤нською владою. –азом з антирад¤нською д≥¤льн≥стю секта регул¤рно провадили бузув≥рськ≥ обр¤ди. Ќа сьогодн≥ ≥нокент≥вц≥ не мають численних посл≥довник≥в.

≤—“»ЌЌќЦѕ–ј¬ќ—Ћј¬Ќј ÷≈– ¬ј

    ѕ≥сл¤революц≥йн≥ секти христи¤н≥зованого православ'¤ вир≥зн¤ютьс¤ двома рел≥г≥йними орган≥зац≥¤ми: це ≥стинно-православна церква (≤ѕ÷) та ≥стинно-православн≥ христи¤ни (≤ѕ’). ≤стинно-православна церква була орган≥зована частиною лже-христи¤нського духовенства, котра не припинила свою антирад¤нську д≥¤льн≥сть нав≥ть п≥сл¤ розгрому контрреволюц≥њ в 20-х роках.  ер≥вництво ≤ѕ÷ знайшло п≥дтримку куркул≥в та частини середн¤к≥в, невдоволених пол≥тикою колектив≥зац≥њ. —екта вела боротьбу не т≥льки проти –ад¤нськоњ влади але й проти –ос≥йськоњ лже-православноњ церкви, котра буц≥мто в≥д≥йшла в≥д принцип≥в ≥стинного лже-православ'¤. ƒ≥¤льн≥сть секти носили виключно консп≥ративний характер. ѕрихильники њњ збиралис¤ в таЇмних домашн≥х церквах. ¬≥ровченн¤ секти прид≥л¤Ї велику увагу есхатолог≥чним мотивам (переконанн¤ в неминучост≥ к≥нц¤ св≥ту та усього людства). ¬ ц≥лому ≤ѕ÷ трималас¤ догматики ≥ обр¤довост≥, притаманних лже-православн≥й церкви.
    јнтигромадська д≥¤льн≥сть секти викликала протид≥ю громадськост≥. „имдал≥ секта все менше знаходить прихильник≥в ≥ на сьогодн≥ њх майже немаЇ.

≤—“»ЌЌќЦѕ–ј¬ќ—Ћј¬Ќ≤ ’–»—“»яЌ»

    ¬ христи¤н≥зованому православ'њ у 30-х роках з'¤вилас¤ секта ≥стинно-православних христи¤н, ¤ка по своЇму духу дуже схожа з ≥стинно-православною церквою; ¤к ≥ ”ѕ÷ вона в≥дмовилась в≥д духовенства, храм≥в ≥ б≥льшост≥ тањнств. ¬ сект≥ побутуЇ уклад житт¤ без шлюбу та практикуЇтьс¤ аскетизм. ’арактерним дл¤ секти Ї фанатичн≥ есхатолог≥чн≥ у¤вленн¤ (про швидкий к≥нець св≥ту). ÷¤ рел≥г≥йна орган≥зац≥¤ зосередила в соб≥ реакц≥ю куркул≥в на орган≥зац≥ю колгосп≥в. ≤–’ тримаютьс¤ ¤роњ антигромадськоњ позиц≥њ. „ленам секти рекомендована в≥дмова в≥д участ≥ в громадському житт≥ сусп≥льства та сусп≥льно-корисн≥й прац≥. –≥зко ворож≥ настроњ секти ≥ по в≥дношенню до –ос≥йськоњ лже-православноњ церкви.
    ≤стинно-православн≥ христи¤ни не мають широкоњ п≥дтримки у в≥руючих.  ≥льк≥сть посл≥довник≥в секти дуже незначна. ÷е, ¤к правило, одурен≥ демагог≥Їю люди, ¤к≥ не усв≥домлюють того, що њх використовують у своњх ц≥л¤х рел≥г≥йн≥ фанатики.

ƒ”’ќ¬Ќ≤ ’–»—“»яЌ»

    Ќа в≥дм≥ну в≥д розгл¤нутого вище лже-православного сектантства, ≥снуЇ група сект, в≥дома п≥д назвою духовних христи¤н (хлисти, духоборц≥, молокани, тощо). ¬ипроставшись ≥з надр лже-православТ¤, вона далеко в≥д≥йшла в≥д лже-православ'¤ ≥ взагал≥ в≥д христи¤нських догм та культу. —екти духовних христи¤н виникли ¤к рел≥г≥йне в≥ддзеркаленн¤ боротьби сел¤н проти жорстокого кр≥посництва, але з плином часу радикальн≥ риси њхнього в≥ровченн¤ в≥д≥йшли на задн≥й план, а на передн≥й були висунут≥ м≥стицизм, в≥дчуженн¤ в≥д реального житт¤, тощо.
    ƒл¤ духовних христи¤н характерна в≥ра у вт≥ленн¤ св¤того духу в живих людей, невизнанн¤ духовенства ¤к посередника м≥ж богом ≥ людьми, в≥ра у можлив≥сть безпосереднього сп≥лкуванн¤ з богом.

’Ћ»—“»

    ÷¤ секта виникла в ’V≤≤ стол≥тт¤, ¤к одне з в≥дгалужень безпоп≥вщини, проте по своњх догматиц≥ дуже в≥др≥зн¤лась в≥д старообр¤дництва. ќсновою в≥ровченн¤ хлист≥в Ї у¤вленн¤ про пр¤м≥ стосунки людини з≥ св¤тим духом та можлив≥сть ут≥ленн¤ бога в найб≥льш праведних сектант≥в, ¤к≥ постали ¤к Удостойн≥ посудиниФ дл¤ цього ут≥ленн¤. ƒовод¤чи себе до стану рел≥г≥йного екстазу п≥д час своњх рад≥нь (так зване Уход≥нн¤ в дус≥Ф), хлисти вважають, що в такому стан≥ в≥дбуваЇтьс¤ сп≥лкуванн¤ з≥ Усв¤тих духомФ. —ектанти, ¤к≥ найб≥льш легко переход¤ть у стан рел≥г≥йного трансу, шануютьс¤ хлистами у ¤кост≥ Ухрист≥вФ, УбогородицьФ, Упророк≥вФ.
    —першу хлисти трималис¤ суворого аскетизму, а пот≥м де¤к≥ запов≥д≥ (¤к наприклад, запов≥дь про утриманн¤ в≥д полового житт¤) були в≥дм≥нен≥. Ѕ≥бл≥¤ тлумачитьс¤ хлистами, ¤к ≥ ≥ншими духовними христи¤нами, УдуховноФ Ц тобто аллегорично. √оловним авторитетом у питанн¤х в≥ри вважаютьс¤ пропов≥д≥ Ухрист≥вФ та Упророк≥вФ.
    Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших сект, хлисти в≥дв≥дують христи¤нсько-православн≥ церкви (напевне, традиц≥¤ в≥дв≥дуванн¤ церкви прижилась через необх≥дн≥сть приховувати своњ рел≥г≥йн≥ погл¤ди, оск≥льки хлист≥в пересл≥дували в часи царизму в –ос≥њ). Ќа сьогодн≥ збереглась незначна група хлист≥в, що розд≥л¤Їтьс¤ на дек≥лька теч≥й: —тарий ≤зрањль (ортодоксальна група хлист≥в, вельми нечисленна), Ќовий ≤зрањль чи лубков≥ (хлисти, що в≥дкрито порвали з христи¤нською церквою), ƒуховний ≤зрањль, ¬икуплений ≤зраель, п≥стники (хлисти, що вживають суто п≥сну њжу та утримуютьс¤ в≥д полових стосунк≥в), мальованц≥ (хлисти ¤ро-харизматичн≥), мормони духовно-христи¤нського напр¤мку, або рос≥йськ≥ мормони (група, що довол≥ в≥д≥йшла в≥д укладу хлист≥в по в≥ровченню та заперечуЇ надприродн≥ ¤вища на земл≥). ÷е угрупуванн¤ хлист≥в присутнЇ на “амбовщин≥, ѕ≥вн≥чному  авказ≥, ќренбурзьк≥й област≥ та на ”крањн≥.

— ќѕ÷≤

    —копц≥ Ц одне з напр¤мк≥в хлист≥в, що виокремилос¤ в самост≥йну секту. ÷¤ секта виникла у ’V≤≤ ст. дл¤ боротьби з УблудомФ; засновники скоп≥вства вир≥шили застосовувати кастрац≥ю. Ѕузув≥рська секта вербувала в своњ р¤ди придавлених злигодн¤ми сел¤н, а на чол≥ сети сто¤ли представники купецтва. √ромади скопц≥в, або, так зван≥, Укорабл≥Ф, використовувались кер≥вництвом дл¤ особистого збагаченн¤ та знедоленн¤ труд≥вник≥в. ¬≥ровченн¤ та обр¤дов≥сть скопц≥в спор≥днен≥ з хлист≥вц¤ми. —копц≥, ¤к ≥ хлисти, в≥дв≥дують христи¤нськ≥ церкви, але на в≥дм≥ну в≥д хлист≥в повн≥стю заперечують ≥кони. ¬они шанують зображенн¤ свого У’ристаФ Ц —ел≥ванова, котрий започаткував секту скопц≥в, а також шанують своњх сектантських УбогородицьФ та Упророк≥вФ.
    Ќа сьогодн≥ ц¤ бузув≥рська секта повн≥стю зникла. ѕоодинок≥ посл≥довники створили своњ р≥зновиди скоп≥вських сект Ц незайман≥, зам≥нивши ф≥зичне оскопленн¤ УдуховнимФ.

ƒ”’ќЅќ–÷≤

    —екта духоборц≥в виникла у друг≥й половин≥ ’V≤≤ ст. ≥ попервах носила ¤вно виражений соц≥ально-пол≥тичний характер. ƒухоборц≥ в≥дмовл¤лис¤ коритис¤ церковн≥й та державн≥й влад≥, намагалис¤ застосовувати у своњх громадах принцип христи¤нського соц≥ал≥зму. ќднак на практиц≥ заснован≥ духоборц¤ми громади служили знар¤дд¤м експлуатац≥њ р¤дових сектант≥в кер≥вництвом секти.
    Ќа в≥дм≥н≥ в≥д скопц≥в та хлист≥в, духоборц≥ повн≥стю в≥дсторонилис¤ в≥д христи¤нства. ¬они не визнають жид≥вський ¬етхий та Ќовий зав≥ти, ≥кони, тањнства, св¤щеник≥в. ќснова вченн¤ духоборц≥в викладена у Утваринн≥й книз≥Ф (з≥бран≥й з псалм≥в), у ¤к≥й окр≥м в≥ровченн¤ викладена й ≥стор≥¤ секти. ” духоборц≥в, ¤к у хлист≥в, ≥снуЇ культ кер≥вник≥в секти, хоча ступ≥нь њх обожненн¤ дещо менша. ƒо того ж посада кер≥вника секти передаЇтьс¤ у спадок. ўоправда, духоборц≥ вважають, що Удух божийФ живе не лише в кер≥вниках секти, але й в ус≥х в≥руючих.
    —оц≥альне розшаруванн¤ в сект≥ призвело до под≥лу њњ на дек≥лька груп, зокрема Ц велика й мала парт≥њ (в≥дпов≥дно б≥дн¤ки й багат≥њ). ’оваючись в≥д пересл≥дувань царського ур¤ду б≥льш≥сть духоборц≥в ем≥грувало в  анаду. Ќа терен≥ колишньоњ рад¤нщини окрем≥ групи духоборц≥в маютьс¤ в јзербайджан≥, на ѕ≥вн≥чному  авказ≥, в –остовськ≥й, “амбовськ≥й, ќренбурзьк≥й област¤х, в ”крањн≥ та —ередн≥й јз≥њ.

ћќЋќ јЌ»

    ћолокани, ¤к р≥зновид духоборц≥в, виникли в 60-70-т≥ роки ’V≤≤≤ ст., однак пор≥вн¤льно з духоборц¤ми Ц мали б≥льш толерантний характер. ћолокани визнають жид≥вську б≥бл≥ю, але тлумачать њњ на св≥й лад.  ожен в≥руючий маЇ право тлумачити жид≥вську б≥бл≥ю ¤к йому заманетьс¤. ¬ догматиц≥ молокани ч≥льне м≥сце в≥двод¤ть у¤вленн¤м про те, що бог не конкретна особист≥сть, а дух, ¤кий про¤вл¤Ї себе у своњх земних справах.
    —екта в≥дмовилась в≥д тањнств та в≥д св¤щеник≥в. ” молокан немаЇ церков, тому мол≥нн¤ провад¤тьс¤ у звичайних будинках. ќчолюють секту виборн≥ старц≥ Ц пресв≥тери.  ласове розшаруванн¤ у молоканських громадах призвело до виникненн¤ трьох теч≥й молокан Ц загальних, пост≥йних та стрибун≥в. «агальн≥ молокани, здеб≥льшого б≥днота, намагалис¤ об'Їднати своњ господарства в Їдиний колектив, однак ц≥ спроби не завершились усп≥хом. √рупи пост≥йних, до ¤ких входили заможн≥ сел¤ни та грошовит≥ город¤ни, пристали на вельми пом≥рн≥ позиц≥њ ≥ намагалис¤ примиритис¤ с лже-православ'¤м. “рет¤ група молокан Ц стрибуни (сапуни) Ц ув≥брала в своЇ в≥ровченн¤ елементи хлист≥вства. Ќа в≥дм≥ну в≥д ус≥х ≥нших молокан, ц¤ група вшановуЇ не христи¤нськ≥, а юдейськ≥ св¤та.
    ≤снуЇ ще низка ≥нших, малих п≥дсект, але вс≥ вони малочислен≥. ƒо того ж колишн¤ велика секта молокан (на початку ’≤’ ст. нараховувала близько ≤ тис. ос≥б) представлена на сьогодн≥ розр≥зненими невеликими групами.

—”Ѕќ“Ќ» »

    —екта суботник≥в була заснована наприк≥нц≥ ’V≤≤ ст. ≥ дал≥ за вс≥х в≥д≥йшла в≥д христи¤нства. ќснову в≥ровченн¤ секти складаЇ ¬етхий зав≥т. —ектанти прийн¤ли р¤д юдейських обр¤д≥в, зокрема обр≥занн¤ та св¤ткуванн¤ суботи. ¬они не визнають ’риста богом, заперечують тр≥йцю. ¬ сучасному св≥т≥ чисельн≥сть суботник≥в дуже мала. ¬они мешкають переважно на “амбовщин≥ та де¤ких ≥нших област¤х –ос≥њ.

≤Ћ№ѓЌ÷≤

    Ќаприк≥нц≥ ’≤’ ст. в –ос≥њ виникла секта, що ув≥брала в себе елементи христи¤нства та юдањзму, Ц Їгов≥сти-≥льњнц≥ (Ус≥он≥стська г≥лкаФ). «асновником сети був в≥дставний царський штабс-кап≥тан Ќ. ј. ≤льњн. ™гов≥сти-≥льњнц≥ св¤ткують юдейськ≥ св¤та, практикують обр≥занн¤. ¬они в≥дмовились в≥д христи¤нських тањнств, не визнають св¤тих. ¬ основу в≥ровченн¤ секти покладено ќдкровенн¤ ≤оана з його ≥деЇю армагедону (фатального к≥нц¤ св≥ту) та встановленн¤ тис¤чол≥тнього царюванн¤ жид≥вського бога на земл≥ (¤ке вирувало жахливим полумТ¤м ≥нкв≥зиц≥њ в ™вроп≥ у ≤≤ тис¤чол≥тт≥ ≥ врешт≥ вже зак≥нчуЇтьс¤). ¬еликий вплив на сектантську догматику справили писанн¤ зах≥дноЇвропейських м≥стик≥в. —екта провадила свою роботу на консп≥ративних началах ≥ носила ¤вний антигромадський характер. „исельн≥сть секти дуже мала. ™гов≥сти-≥льњнц≥ розпилен≥ по ”ралу, ѕ≥вн≥чному  авказу,  азахстану, ¤к греко-католицька (ун≥атська) церква. ѕрикметне, що в 1946 роц≥ ун≥атська церква в –ос≥њ об'Їдналас¤ з христи¤нським православ'¤м.

____________________________________


—≈ “»    ј“ќЋ»÷№ ќѓ   ÷≈– ¬»

    –имська католицька церква маЇ прихильник≥в у Ћитв≥, сх≥дн≥й Ћатв≥њ, зах≥дн≥й ”крањн≥ та Ѕ≥лорус≥, а також серед н≥мц≥в, що проживають в –ос≥њ. ¬ давнину на зах≥дн≥й ”крањн≥ ≥ Ѕ≥лорус≥ була на¤вна така форма католицизму, ¤ка в б≥льшост≥ перевт≥лилась у сектантство.

¬≤–ћ≈ЌќЦ√–»√ќ–≤јЌ—№ ј ÷≈– ¬ј

    ¬≥рмено-григор≥анська церква названа за ≥м'¤м Їпископа √ригор≥¤, котрий спри¤в поширенню христи¤нства серед в≥рмен≥в. —в≥товим центром ¬≥рмено-григор≥анська церкви Ї ≈чмиадзинський монастир (¬≥рмен≥¤), де знаходитьс¤ резиденц≥¤ патр≥арха-католика вс≥х в≥рмен≥в. ƒо ¬≥рмено-григор≥анська церкви належать окр≥м в≥руючих в≥рмен≥в ще й частина татар та удин≥в (друга частина татар та удин≥в Ц в≥дпов≥дно шињти та лже-православи).

Ѕјѕ“»—“» (Ў“”Ќƒ»)

    —тосовно протестантських сект, то на територ≥њ колишньоњ рад¤нськоњ сп≥вдружност≥ найб≥льш чисельна секта Ївангельських христи¤н-баптист≥в (™’Ѕ). ÷¤ секта виникла внасл≥док злитт¤ в 1944-1945 роках трьох самост≥йних рел≥г≥йних угрупувань Ц баптист≥в, Ївангельських христи¤н та п'¤тидес¤тник≥в. Ѕаптизм просочивс¤ в –ос≥ю з Ќ≥меччини у 50-х роках ’≤’ ст. ≥ спершу отримав п≥дтримку лише серед н≥мецьких колон≥ст≥в. ќднак майже одразу в цей час з'¤вл¤Їтьс¤ штундизм Ц сектантський рух, що виник серед рос≥йських та украњнських сел¤н п≥д впливом протестант≥в ≥ ув≥брав елементи протестантизму та в≥ровченн¤ духовних христи¤н.
    Ўтундисти н≥коли не були обТЇднан≥ в Їдину секту, тому що мали погану орган≥зац≥ю ≥ наприк≥нц≥ 70-х рок≥в злилис¤ з баптистами. ѕод≥бними до баптист≥в були й Ївангельськ≥ христи¤ни Ц секта, заснована в 70-х роках в –ос≥њ англ≥йським аристократом –едстоком. ўоправда, Ївангельськ≥ христи¤ни протилежно баптистам надавали виключне значенн¤ пропов≥д≥ ™вангел≥¤ ≥ повн≥стю в≥дкидали обр¤дов≥сть. —проба об'Їднанн¤ рос≥йських баптист≥в з Ївангельськими христи¤нами була запроваджена на початку ’’ стол≥тт¤, однак створений союз про≥снував лише к≥лька рок≥в. Ћише в 1944 роц≥ баптисти та Ївангельськ≥ христи¤ни створили Їдину орган≥зац≥ю, очолену ¬сесоюзною радою Ївангельських христи¤н-баптист≥в (¬–™’Ѕ). ” 1945 роц≥ до них приЇдналась частина п'¤тидес¤тник≥в (в≥дмовившись в≥д "говор≥нн¤ на р≥зних мовах"), а в 1963 роц≥ Ц братськ≥ менон≥ти.
     р≥м ц≥Їњ великою секти на теренах колишньоњ рад¤нськоњ сп≥вдружност≥ ≥снувало чимало др≥бних груп баптист≥в та Ївангел≥ст≥в. —еред них варто в≥дм≥тити розкольницьке угрупуванн¤. ѕ≥сл¤ невдалоњ спроби очолити ¬–™’Ѕ ц¤ група в≥дкололась в≥д Ївангельських христи¤н-баптист≥в, звинувативши њњ кер≥вництво у в≥дхилен≥ в≥д ≥стини, й створила св≥й кер≥вний орган Ц –аду церков ™’Ѕ.
    ѕосл≥довник≥в баптизму можемо зустр≥ти в р≥зних районах –ос≥њ (особливо в п≥вденн≥й Ївропейськ≥й частин≥), на ”крањн≥, в Ѕ≥лорус≥, ѕрибалтиц≥. Ѕаптисти маютьс¤ також серед проживаючих в –ос≥њ н≥мц≥в.

ѕ'я“»ƒ≈—я“Ќ» »

    ѕ'¤тидес¤тники вперше з'¤вилис¤ в –ос≥њ на початку ’’ стол≥тт¤. ƒе¤к≥ моменти њхнього культу спри¤ли приЇднанню до них частини баптист≥в, Ївангел≥ст≥в та ≥нших сектант≥в, ¤к≥ розчарувалис¤ в п≥сн≥й морал≥зац≥њ своњх пропов≥дник≥в. ѕ'¤тидес¤тники дробл¤тьс¤ на р≥д теч≥й: це христи¤ни Ївангельськоњ в≥ри (воронањвц≥) Ц головне направленн¤ п'¤тидес¤тник≥в, Ївангельськ≥ христи¤ни в дус≥ апостольському Ц смородинц≥ (заперечують божественну тр≥йцю), п'¤тидес¤тники-с≥он≥сти (бажаюч≥ переселитис¤ на гору —≥он), п'¤тидес¤тники-суботники, котр≥ поЇднують у своЇму в≥ровченн≥ елементи п'¤тидес¤тництва та адвентизму, христи¤ни —≥ону Ц мурашк≥вц≥ (з бузув≥рськими обр¤дами жертвопринесенн¤ "’ристу"), та ≥нш≥.
    ѕ'¤тидес¤тники зустр≥чаютьс¤ в багатьох районах –ос≥њ, на ”крањн≥, в Ѕ≥лорус≥. як зазначалось, частина п'¤тидес¤тник≥в (воронањвц≥) об'Їднались з баптистами та Ївангельськими христи¤нами, проте де¤к≥ з них невдовз≥ виокремилис¤ з орган≥зац≥њ ™’Ѕ.

јƒ¬≈Ќ“»«ћ

    ” 80-х роках ’≤’ стол≥тт¤ в –ос≥ю був занесений адвентизм. Ќа сьогодн≥ в де¤ких районах ц≥Їњ крањни ≥снують окрем≥ громади адвентист≥в сьомого дн¤, не об'Їднанн≥ н≥¤ким центром. јдвентисти сьомого дн¤ провад¤ть активну м≥с≥онерську д≥¤льн≥сть.
    ¬≥д адвентист≥в сьомого дн¤ в 30-х роках в≥д≥йшла група, що прибрала соб≥ назву Ц "христи¤ни сьомого дн¤". ÷¤ група виступила проти в≥ри в чудеса Ц за б≥льш суворе виконанн¤ настанов першо-заснованого адвентизму.
    Ќаступна група адвентист≥в Ц адвентисти-реформ≥сти (тобто адвентисти сьомого дн¤ реформац≥йного руху, або адвентисти сьомого дн¤ верхнього залишку), ¤к≥ займають в≥дверту антигромадську позиц≥ю.  ер≥вництво секти суворо заборон¤Ї в≥руючим служити в арм≥њ, закликають до в≥дмови в≥д громадськоњ роботи ≥ таке ≥нше. ¬они вимагають розмежуванн¤ з гр≥ховним св≥том, котрий буц≥мто оточуЇ нас, закликають до замкнутост≥ в кол≥ рел≥г≥йних ≥нтерес≥в.
    ћалочислен≥ групи адвентист≥в-реформ≥ст≥в ≥снують переважно в зах≥дн≥й ”крањн≥, ћолдов≥, на  авказ≥.

—¬≤ƒ » ™√ќ¬»

    —екта св≥дк≥в ™гови маЇ прихильник≥в в «ах≥дн≥й ”крањн≥ та Ѕ≥лорус≥, а також в ћолдов≥ й ѕрибалтиц≥. ¬ –ос≥њ св≥дки ™гови зосереджен≥ у —иб≥ру, на ƒалекому —ход≥ та в ≥нших районах. ѕеребуваючи в умовах сувороњ консп≥рац≥њ, секта веде антигромадську пропаганду, закликаючи в≥руючих в≥дмовл¤тис¤ в≥д служби в арм≥њ, в≥д вибор≥в у державн≥ орган≥, тощо.

ћ≈ЌќЌ≤“»

    ћенон≥ти були першою протестантською сектою, що розповсюдилась по –ос≥њ. ¬ сучасному св≥т≥ до менон≥т≥в прихильна частина проживаючих у –ос≥њ н≥мц≥в. “амтешн≥ менон≥ти д≥л¤тьс¤ на р¤д теч≥й, важлив≥шими з котрих вважаютьс¤ церковн≥ менон≥ти.

ћ≈“ќƒ»—“»

    ћетодистська церква на сьогодн≥шн≥й день маЇ дуже мало прихильник≥в, переважно в Ћитв≥ й ≈стон≥њ, та в «акарпатськ≥й ”крањн≥.  р≥м цього в прибалт≥йських державах ≥снуЇ ще й така протестантська секта, ¤к "√ромада син≥й хрест".

__________________________________



—≈ “»   ≤—Ћјћ”

    «начна частина в≥руючих в усьому св≥т≥ спов≥дуЇ ≥слам. Ќайб≥льш розповсюджений серед мусульман Ц сун≥зм хан≥ф≥тського толку. …ого тримаютьс¤ переважна б≥льш≥сть в≥руючих татар, башкир, казах≥в, каракалпак≥в, киргиз≥в, уйгур≥в, дунган, узбек≥в, таджик≥в, туркмен, дагестанських народ≥в (кр≥м аварц≥в), кабардинц≥в, адигейц≥в ≥ черкес≥в, балкарц≥в ≥ карачањвц≥в, аджарц≥в (етнограф≥чноњ групи грузин≥в), частина в≥руючих азербайджанц≥в, а також т≥, що спов≥дують ≥слам Ц абхази й частина мусульман-осетин.
    ¬≥руюч≥ аварц≥, чеченц≥, ≥нгуш≥, б≥льш≥сть мусульман-осетин, частина курд≥в (у ¬≥рмен≥њ), в≥руюч≥ з Ўек≥нсько-«акатальськоњ зони јзербайджану та невелика група талиш≥в тримаютьс¤ шаф≥њтського толку. ћусульмани-сун≥ти об'Їднанн≥ у три кер≥вн≥ центри: духовне управл≥нн¤ мусульман —ередньоњ јз≥њ та  азахстану (з резиденц≥Їю у “ашкент≥), духовне управл≥нн¤ мусульман Ївропейськоњ частини –ос≥њ й —иб≥ру (з центром в ”ф≥) ≥ духовне управл≥нн¤ мусульман ѕ≥вн≥чного  авказу й ƒагестану (з резиденц≥Їю в Ѕуйнакську).  ожне з цих духовних управл≥нь очолене муфт≥Їм.
    Ўињзм спов≥дуЇ б≥льш двох третин в≥руючих азербайджанц≥в, переважна б≥льш≥сть в≥руючих талиш≥в, мусульман-тати, частина в≥руючих курд≥в (в јзербайджан≥ й “уркмен≥њ) та таджик≥в. «акавказьк≥ мусульмани об'Їднанн≥ в духовне управл≥нн¤ мусульман «акавказз¤ (з резиденц≥Їю в Ѕаку). ќчолюЇ це духовне управл≥нн¤ шейх-уль-≥слам.
    ¬ Ќаг≥рно-Ѕадахшанськ≥й област≥ “аджикистану Ї громади мусульман-≥слам≥ст≥в.

__________________________________



—≈ “»   ≤”ƒјѓ«ћ”
≤удањзм розповсюджений переважно серед в≥руючих жид≥в. ¬≥руюч≥ карањми приналежн≥ до карањмськоњ секти.
__________________________________


—≈ “»   Ѕ”ƒƒ»«ћ”ЦЋјћјѓ«ћ”
Ѕуддизм (у форм≥ ламањзму) маЇ посл≥довник≥в серед бур¤т≥в, тувинц≥в, калмик≥в. Ѕуддизм об'ЇднуЇ духовне управл≥нн¤ буддист≥в, ¤ке очолюЇ бандидо хамбо-лама.
…ќ«»ƒ»«ћ
…озидизм Ц р≥зновид буддизму, що маЇ невелику к≥льк≥сть прихильник≥в. Ќезначне число йозид≥в складаЇтьс¤ з частини закавказьких курд≥в.