Анти (тобто велети) – давня назва українців (вони ж руси, славії) – нащадки оріїв, котрі у VІІ–ІV тисячоліттях до н.д. мали державу Оріана на теренах сучасної України, де згодом постало Царство Антів (з центром Києв), що сягало від Балтійського до Чорного моря та від Ельби і Одеру до Дону і Волги (СП). За свідченням Тіта Лівія давньоукраїнці у ІІ тисячолітті до н.д. розбудували місто Antium (Анти) на узбережжі Тиренського моря, а під час заснування Риму вони назвали один з його пагорбів Antopalis (поле Антів). Відтак, "витоки європейської античної історії відшукуються не в Балканській Елладі чи малоазіатській Трої, а в східноєвропейському Подніпров'ї" (НЦ с.260; див.п.266>). За свідченням М.Грушевського («Історія України-Русі») "Анти – представники тих племен, що утворили етнографічну цілість, яку тепер звемо українською". З першого тисячоліття до н.д. за Царством Антів вкорінюється назва Русь, яку з ХІ ст. переназвали у зменшене – Києвська Русь.

  Бог (Прабог, Першобог) – Творець Всесвіту, прадавній верховний Бог українців на ім’я Род. "Українці вважають Рода - Творцем Всесвіту, Богом над богами. Род вшановується у Святий Вечір на Різдво, а перша ложка ритуальної страви - куті приноситься Йому, кидається у святий куток - покут… Широко відомі мотиви Дерева Життя - Дерева Рода.., ще в ХХ ст. (тобто досьогодні) побутує зображення родовідного дерева на дверях хат: чоловіки зображаються на листках цього дерева, а жінки - на квітах. Якщо людина вмирала, біля її імені малювався хрестик" (ГЛ).

  Гіперборея - Оріана - Оратана - Ората - Антія - Русь – назви України дохристиянської доби, що дійшли до нас з літописів українського народу, зокрема з «Книги Велеса». Служителі української (дохристиянської) релігії, волхви, були найпершими просвітителями людства, мали мережу святилищ-обсерваторій по всій Європі, як перші інститути спасіння людства і навколишнього середовища (див.п.5>).

  Дажбог (Даждьбог, Сонце-Бог) – прадавній Бог українців, символ світла і добра. Його символ – променисте сонце, майорів на вітрилах кораблів з Санбатоса – Києвської гавані на Почайній.

  Дніпро – стародавні назви: Непре, Рай-Ріка, Ра-Ріка, Велика Ріка, Бик-Ріка, Ревучий, Славутич, Славута, Вар, Варом, Варух, Данапріс – тобто Дано-рідна, Борисфен (див.п.266>).

  Дерево Життя (Прадуб) – Першодерево світу, росте у Вирії (місце перебування українського Бога Рода) і плодоносить яблуками, які дають Богам безсмертя.

  Едем – біблійний рай. Описане в біблії «створіння світу» і першоюдея Адама в раю (Едемі) за уявою іудеїв відбулось у п’ятому тисячолітті до н.д., а точніше у 5509 році до н.д. – ця дата офіційно затверджена на VІ Вселенському Соборі в Костянтинополі у 681р. (тобто відлік починається з 1 дня 5508 року; це число «5508» запроваджено для обрахунку християнського літочислення). Щодо біблійного Едему в межиріччі Тигру і Євфрату, шумеролог Лев Силенко ("Мага Віри") зазначає, що переселенці оріани – перші цивілізовані люди на землі, у п’ятому тисячолітті до н.д. перетворили Месопотамію в рай (біблійний Едем). І поки Ягве-Єгова порався в Едемі над творінням Адама і Єви, стародавні орії вже збудували в тому ж таки Едемі великі цивілізовані міста: Ур (на честь давньоукраїнського бога хліборобства), Ума (місто вчителів), Кіш (санскритське – «табір») та інші. Саме з Уру, згідно біблії, пішли іудеї з патріархом Аврамом до краю Ханаанського, тобто до Палестини (Біблія: 1М 11/31, 12/1).

  Єгова (Ягве) – іудейський біблійний бог. Коли в древньо-іудейський текст біблії були введені голосні літери, ім’я бога Ягве почало звучати в традиційній сучасній вимові – Єгова (див.п.41>, 64>).

  Жиди (російськомовне "євреї") – малий нарід, який ніколи не мав власної території для помешкання і зазіхався не землі інших народів, зокрема мешканців Палестини (вихідців з прадавньої України). У світовій історії жиди вирізняються зухвалим піднесенням своєї шовіністичної релігії над усіма іншими, що супроводжувалось уподовж кількох тисячоліть жахливими тортурами і фізичним знищенням мільйонів людей, які не визнавали цю вигадку за істину. У 1897р. жиди створили "Всесвітню сіоністську організацію" для піднесення своєї нації над усім людством, за що спіткали протидію людства під назвою "антисемітизм" (див.п.45>, 85>).

  Іудеї (ортодоксальні жиди) – нащадки семітів, що сповідують Іудаїзм. Їхня Тора (5-книжжя Мойсея) – державна релігія Ізраїлю.

  Ір (Ирій, Вирій, Рай) – Небесне Царство українського Бога Рода. Це той Небесний Рай, де перебувають душі Предків українців.

  Київ (старослав'янське Києв) – столиця України, Русі, Царства Антів – найстародавніше місто на землі не полишене людьми зо дня першопоселення, що налічує щонайменше 25000 років (ЕК с.749). На думку автора, стародавня назва Києва – є Куява (див.п.183>), за ім'я Віли-заступниці; це тлумачення узгоджується зі стародавнім висловом: «Києв – мати городів руських», себто жіночого роду. Замовчування історичних відомостей про Києв пішло за часів розбудови Костянтинополя (Царграду) і дістало назву "Костянтинова легенда" (див.п.21>, 36>).

  Оріана (Оріяна, Оратана, Арата) – прадавня назва України, як першої в світі держави VІІ-VІ тис. до н.д (див.п.1>).

  Українці – орії - орійці - пелазги - гіперборейці - анти - славії - слави - слав’яни - русини - русичі - руси – це назви українського народу дохристиянської доби. Напевне жоден народ у світі не має стільки назв, як українці, але й жоден народ у світі не має такої давнезної історії, яка налічує десятки тисячоліть.

  Християнство – язичницька іудейська релігія, що грунтується на вітхозавітних засадах іудаїзму. За словами Б. Рибакова: "Християнство не може бути протиставлене язичництву, оскільки це лише дві форми існування все тієї ж первинної ідеології". Насильницьке запровадження християнства на Русі воєводами князя Володимира лишилось приказкою: "Путята хрестив мечем, а Добриня – огнем" (ТВ с.112). Християнство, як релігія мішаних (нечистокровних) жидів, створене в жидівських діаспорах після розпорошення жидів правителями римської імперії по Середземномор'ю.

  Христос (Ісус Христос) – вигаданий книжковий персонаж, якого створили жиди-апостоли як головну діючу особу до збірки релігійних текстів Нового завіту (див.п.42>). Всесвітньо відомий письменник-мандрівник Герман Мелвілл зауважив щодо апостолів: "Безпідставна віра в святість апостолів, схильність проголошувати їх непорочними, та ще й нетерпимість до всіх, хто насмілиться сумніватися щодо їх людської і християнської бездоганності, – це споконвічна хиба й омана християнської церкви. Та це й не дивно, бо у викритті будь-якого злочину церковників, християнство схильне убачати ворожість до себе і відсутність релігійного почуття" (МТ с.183).

  Юдейські племена кочовиків (згадані у поемі) - хозари, половці, печеніги.

  Ягве – те саме що Єгова.

Продовження

---

Перехід до нової примітки "...>", повернення "<..." або з клавіатури  Alt/Ü