ќновлено 04.07.06   ƒан  Ѕерест   ”паковка Word в≥д 07.05.06

"10  запов≥дей"   |   ћарк  “вен  Ц  роздуми за рел≥г≥ю

(рос≥йською)  >>



"10     « ј ѕ ќ ¬ ≤ ƒ ≈ …"

    Ќапевне вам доводилось чути, буц≥м-би христи¤нська рел≥г≥¤ Ц джерело благод≥¤нн¤, хоча насправд≥ Ц це джерело благоденства церковнослужител≥в. ƒов≥льн≥ балачки про благод≥йн≥сть христи¤нства спростовуютьс¤ самим терм≥ном "благод≥йн≥сть", що означаЇ добров≥льне ≥ безкорисне вилученн¤ частини власних надбань. јле дарувати щось безкорисно здатний лише той, хто маЇ що дарувати! “ож розум≥Їмо, що христи¤нська церква маЇ, ≥ по-за сумн≥вом, Ц маЇ чимало. јле й у цьому раз≥ благод≥йн≥сть рано чи п≥зно призведе до злиденност≥ ÷еркви ≤.’риста. ќднак ми бачимо, що цього не сталос¤ за тис¤чол≥тнЇ ≥снуванн¤ христи¤нськоњ рел≥г≥њ. Ќавпаки Ц вона збагачуЇтьс¤ невпинно.
    Ќ≥¤к≥ докази не переконають в≥руючого в хижацьких нам≥рах христи¤нськоњ рел≥г≥¤, оск≥льки в≥ра в ≤.’риста забила пантелики не одному покол≥нню. ѕроте кожна людина здатна бачити, ¤к церковнослужитель багат≥Ї день на день за рахунок привласненн¤ пожертви прихожан, а просто кажучи Ц краде, ¤к самий звичайн≥с≥нький злод≥й, використовуючи в≥ру в ≤.’риста дл¤ власного збагаченн¤. ƒостатньо гл¤нути на маЇтн≥сть церковника серед зубож≥лих прихожан, щоби усв≥домити призначенн¤ церковного побору. “ож почнемо усв≥домлювати ≥стинне призначенн¤ христи¤нства, ¤ке ц≥леспр¤мовано й посл≥довно збагачуЇтьс¤ за наш≥ кошти та спри¤Ї збагаченню шахрањв за рахунок зубож≥нн¤ одурених Ц добров≥льних раб≥в, що в оманному спод≥ванн≥ кращоњ дол≥ щоденно п≥дтримують своЇ знедоленн¤ (завважте, Ц за власною згодою бути рабами ≥ живот≥ти ¤к раби!).
    ўоби розв≥¤ти сумн≥ви в призначенн≥ христи¤нства, озирн≥тьс¤ довкола Ц це ≥ Ї той св≥т, ¤кий розбудовуЇ христи¤нство. “а й саме христи¤нство не потерпаЇ в≥д скрути Ц воно звеличене й забагат≥ле на жахливому зубож≥нн≥ одурених прочан за роки Ќезалежност≥. јдже головне правило збагаченн¤ Ц ц≥лковита байдуж≥сть до знедолених. якщо вас турбуЇ дол¤ людей б≥дн≥ших за вас, то ви н≥коли не збагат≥Їте, бо лише за умови чужого зб≥дн≥нн¤ Ц ви стаЇте багатшим. ќт ≥ розважте, ¤кий св≥т розбудовуЇ христи¤нська рел≥г≥¤ ≥ дл¤ кого? ј вс≥ баз≥канн¤ поп≥в, патр≥арх≥в та римських пап про так зване христи¤нське милосерд¤, про спод≥ванн¤ кращоњ дол≥, про р≥вност≥ перед жид≥вським богом Ц пуста балаканина. «амисл≥тьс¤, панове христи¤ни, Ц чи прагнете ви бути рабами ≥ живот≥ти ¤к раби?!..

    Ќе маЇ сенсу сперечатись Ц був ≤сус ’ристос чи н≥? Ќе вельми варт≥ й докази Ц чи ≥стинна христи¤нська рел≥г≥¤ чи оманна? ¬решт≥ решт важливо не це. ¬ажливо те Ц що дала або в≥дн¤ла у людей в≥ра в ≤.’риста. ≤ коли люди усв≥домл¤ть, що ц¤ в≥ра н≥чого њм не дала, але в≥дн¤ла вельми багато, тод≥ й настане прозр≥нн¤.
    ўо ж дала люд¤м рел≥г≥¤ ≤.’риста? Ц ’итр≥сть зам≥сть щиросерд¤, брехлив≥сть зам≥сть правдивост≥, в≥роломство зам≥сть в≥рност≥, лицем≥рство зам≥сть щирост≥, байдуж≥сть зам≥сть сп≥вчутт¤, ниц≥сть зам≥сть високост≥ Ц ось головн≥ надбанн¤, що здатн≥ в≥др≥знити хрищеного представника сучасноњ цив≥л≥зац≥њ в≥д нехрищеного "дикуна".
    ѕринадн≥ здобутки, чи не так?.. ƒодамо до цього нелюдську жорсток≥сть та зв≥рства, що застосовувала христи¤нська ≥нкв≥зиц≥¤ до своњх же ближн≥х Ц христи¤н, щоби усв≥домити мерзотну сутн≥сть ц≥Їњ рел≥г≥њ.
    ј що в≥дн¤ла у христи¤н новозав≥тна рел≥г≥¤? «'¤совуЇтьс¤, що христи¤нська рел≥г≥¤ позбавила њх найголовного Ц того, що робить людину людиною. ‘.≈нгельсу належить в≥домий афоризм: "«нанн¤ своњ ≥стор≥њ вир≥зн¤Ї цив≥л≥зовану людину в≥д дикуна". —аме це знанн¤ й в≥дн¤ла у людей рел≥г≥¤ ≤.’риста, ¤ка н≥коли не була самост≥йною рел≥г≥Їю, а лише пагоном злостивоњ с≥он≥стськоњ рел≥г≥њ п≥д назвою ≥удањзм (державна рел≥г≥¤ ≤зраел¤).
    јле це ще не вс≥ наш≥ втрати. ЌагадаЇмо прикру помилку з власноњ ≥стор≥њ, щоби не повторювати њњ знову. ƒохристи¤нське ѕравослав'¤ Ц ¤к рел≥г≥¤ ос≥лого народу-землероб≥в Ц Їднало украњнц≥в у Їдину непереможну сп≥льноту, здатну боронити Ѕатьк≥вщину в≥д загарбник≥в, а христи¤нство Ц ¤к рел≥г≥¤ кочового жид≥вського народу, що не маЇ н≥ власноњ земл≥, н≥ батьк≥вщини (зг≥дно писаноњ ними б≥бл≥њ), Ц принесло на ”крањну-–усь пон¤тт¤ байдужост≥ до њњ майбутнього. „и не тому христи¤нство так поширилось за часи Ќезалежност≥ ”крањни?.. „и не тому нас обс≥дають чорн≥ злидн≥ сьогоденн¤?.. „и не тому день за днем ми втрачаЇмо усе багатство й щедроти нашоњ заможноњ ”крањни?..
    —л≥д зауважити на пр¤мий зв'¤зок м≥ж будь-¤кою рел≥г≥Їю ≥ њњ прихильниками, адже спов≥данн¤ будь-¤коњ рел≥г≥њ грунтуютьс¤ на добр≥й вол≥ кожноњ людини. “ому маЇмо неспростовний висновок: ¤кщо жид≥вський бог ягве-™гова Ц "бог заздр≥сний", ¤к в≥н сам каже про себе у 2-й запов≥д≥, то й в≥рники цього бога також мають цю ваду; бо сказано у —тарому зав≥т≥: "Ѕог (ягве-™гова) на —в≥й образ людину (жида-≥уде¤) створив" (1ћ 1(27)). ќтож, ¤кщо бог злий Ц то й люди цього бога зл≥, ¤кщо заздр≥сний Ц то й люди цього бога заздр≥сн≥! ј ¤кщо в ≥нш≥й рел≥г≥њ ≥снуЇ бог щирий та доброзичливий, ¤к в —в¤т≥й ”крањнськ≥й –ел≥г≥њ јнтичност≥ (дохристи¤нське ѕравослав'¤), то й народ украњнський Ц щирий та доброзичливий, ¤к загалом ус≥ слав'¤ни. “обто сутн≥сть рел≥г≥њ пол¤гаЇ в тому, кого розум≥ти п≥д узагальненим без≥менний словом "Ѕќ√". ÷е збагнули ≥деологи ≥удањзму, тому й приховали ≥м'¤ свого "мстивого та заздр≥сного" бога за узагальненими словами "бог, господь". “а й ще й подарували усьому людству незаконнонародженого сина цього злостивого бога, ¤кий успадкував ус≥ жахлив≥ вади свого батька-бога.

    ƒл¤ кожноњ рел≥г≥йноњ людини важливо врешт≥ не те, ¤ке зображенн¤ маЇ бог т≥Їњ чи ≥ншоњ рел≥г≥њ Ц у вигл¤д≥ кумира, скульптури, ≥кони чи сакрального знаку, Ц важливо те, що саме уособлюЇ цей бог. ¬ цьому сенс≥ жид≥вське христи¤нство (≥ його праотець Ц ≥удањзм) не маЇ жодних п≥дстав дл¤ возвеличенн¤ над ус≥ма ≥ншими рел≥г≥¤ми св≥ту.  ожна мисл¤ча людина зрозум≥Ї, що христи¤нство не Ї ан≥ новою, ан≥ звеличеною, ан≥ духовно збагаченою рел≥г≥Їю, Ц вс≥ приписан≥ њй еп≥тети, вона приписала сама соб≥, не маючи дл¤ цього н≥ найменшоњ п≥дстави.

    ѕо-перше, христи¤нство Ц це звичайна ¤зичницька рел≥г≥¤, оск≥льки в н≥й на¤вн≥ ус≥ ознаки ¤зичництва: так≥ ¤к багатобожж¤ та в≥ра в духа. ÷е п≥дтверджено загальнов≥домою рел≥г≥йною фразою: "¬ ≥мТ¤ отц¤, ≥ сина, ≥ св¤того духа".

    ѕо-друге, христи¤нство Ц не просто ¤зичницька рел≥г≥¤, а б≥льш зубож≥ла ¤зичницька рел≥г≥¤, н≥ж ус≥ ≥нш≥, тому що не несе в соб≥ н≥чого одв≥чно самобутнього, а лише все запозичене з древньоруськоњ (украњнськоњ) рел≥г≥њ, до того ж лукаво пере≥накшене на жид≥вський кшталт, починаючи з рел≥г≥йноњ концепц≥њ утворенн¤ св≥ту разом з наказами-запов≥тами ≥ зак≥нчуючи назвами ≥ зм≥стом ус≥х рел≥г≥йних св¤т, кр≥м ≥удейськоњ ѕасхи (див. "“ањнство б≥бл≥њ" та "÷ерковн≥ легенди").

    ѕо-третЇ, христи¤нська ¤зичницька рел≥г≥¤ започаткована на брехн≥, лицем≥рств≥ та в≥роломств≥. ÷¤ рел≥г≥¤ зганьбила себе по ус≥х статт¤х, бо утворилас¤ з гр≥ха та блуду, а головне Ц з порушенн¤ самим жид≥вським богом геть ус≥х так званих "власних" запов≥дей, ¤к≥, до реч≥, запозичен≥ ≥з шумерських закон≥в, що були викарбуван≥ на кам'¤н≥й ст≥н≥ храму володар¤ √аммураб≥. “а й сама постать жид≥вського пророка ћойсе¤ була створена рабина-≥удањстами п≥сл¤ того, ¤к сем≥тськ≥ племена захопили владу в ћежир≥чч≥ ≥ почали переписувати шумерський епос та м≥фолог≥ю з глин¤них клинописних табличок. “ак на основ≥ б≥ограф≥й шумерських правител≥в ”р Ќамму ≥ √аммураб≥ постала вигадана постать ћойсе¤, ¤ка н≥би-то сп≥лкувалась з жид≥вським богом на гор≥ —≥най та отримала загальнов≥дом≥ "10 запов≥дей".

    ¬ажко спростувати оману, що вросла у св≥дом≥сть одурених ¤к ≥стина в перш≥й ≥нстанц≥њ. ќднак вищезгадан≥ "10 запов≥дей" здатн≥ визнати старозав≥тними лише т≥, кому нев≥доме ≥стинне першоджерело. ўоби христи¤ни упевнились в запозичен≥ так званих "в≥тхозав≥тних запов≥дей", розгл¤немо виконанн¤ ус≥х тих запов≥дей не кимось виб≥рково, а самим в≥тхозав≥тним жид≥вським богом Ц ягве-™говою. –озважуйте сам≥, що то за бог, ¤кий вимагаЇ:

    1). "Ќе мати ≥нших бог≥в", Ц а сам наставл¤Ї по усьому св≥ту ≥ншого бога на ≥мТ¤ ≤сус ’ристос;

    2). "Ќе робити подоби бога", Ц а сам милуЇтьс¤ на ≥кони з зображенн¤м свого блудного сина, звеличеного в ранг божества;

    3). "Ќе призивати бога всуЇ, бо не помилуЇ", Ц а сам тис¤ч≥ раз≥в на день вислуховуЇ розб≥жн≥ фрази "слава богу", "о господи" ≥ таке ≥нше Ц ще й гарантуЇ помилуванн¤ ≥ в≥дпущенн¤ гр≥х≥в ус≥м, хто пока¤вс¤;

    4). "—в¤ткувати день суботн≥й", Ц а сам приймаЇ церковн≥ молитви й п≥сенну хвалу щонед≥л≥ в≥д ус≥х одурених по усьому св≥ту;

    5). "ѕоважати батьк≥в", Ц а сам вкладаЇ в уста свого блудного сина ≤.’риста знаменний вираз: "я прийшов пор≥знити сина з батьком його, ≥ дочку з мат≥рТю њњ... ’то любить батька чи мат≥р б≥льше н≥ж ћене, той не достоњн ћене... а хто приймаЇ мене, той приймаЇ “ого, ’то послав ћене (ягве-™гову)" (™в. ћатв≥¤ 10(34-40));

    6). "Ќе убий", Ц а сам т≥льки й робить, що вбиваЇ, вбиваЇ й вбиваЇ, не розр≥зн¤ючи винних ≥ безвинних, п≥дбурюючи нер≥шучих до вбивства: "≤ не змилосердитьс¤ око твоЇ: житт¤ за житт¤, око за око, рука за руку, нога за ногу" (5ћ 19(21)). "≤ ти винищиш вс≥ народи, що √осподь, Ѕог тв≥й, даЇ тоб≥, Ц не змилосердитьс¤ око твоЇ над ними" (5ћ 7(16));

    7). "Ќе чини перелюбу", Ц а сам чинить перелюб з зам≥жньою жид≥вкою, б≥бл≥йною ћар≥Їю, котра приносить своЇму законному чолов≥ков≥ позашлюбного сина;

    8). "Ќе кради", Ц а сам краде головн≥ рел≥г≥йн≥ засади, св¤щенн≥ тањнства та св¤та з древньо-украњнськоњ рел≥г≥њ;

    9). "Ќе лжесв≥дчи", Ц а сам лжесв≥дчить про те, що вс¤ «емл¤ належить йому ≥ буде надана жидам: "¬с¤ земл¤ Ц то ћо¤! ј ви (жиди) станете мен≥ царством св¤щеник≥в" (2ћ 19(5,6)), " ожне м≥сце, що на нього ступить ваша нога, буде ваше. ¬≥д пустел≥ й Ћ≥вану... аж до мор¤ останнього буде ваше" (5ћ 11(24));

    10). "Ќе бажай н≥чого, що Ї у ближнього твого", Ц тобто "Ќе будь заздр≥сним", Ц а сам каже про себе у друг≥й запов≥д≥: "я бог заздр≥сний!"

    ≤ншими словами, христи¤нська рел≥г≥¤, що виникла з непристойност≥ ≥ ствердила себе на власному порушенн≥ ус≥х своњх заборон, красномовн≥ше за будь ¤к≥ докази ганьбить в≥руючих самим фактом свого ≥снуванн¤. „и не варто врешт≥-решт замислитись над питанн¤м г≥дност≥ людини, що зреклас¤ р≥дноњ рел≥г≥њ та прославл¤Ї чужих бог≥в, спов≥дуючи христи¤нство?..

    ѕро цю ганебну рел≥г≥ю слушно висловивс¤ загальнов≥домий н≥мецький ф≥лософ, професор ф≥лолог≥њ ‘р≥др≥х Ќ≥цше (1844-1900) у своњй прац≥ п≥д назвою "јнтихрист" (с.154): "я засуджую христи¤нство ≥ висуваю проти христи¤нськоњ церкви найжахлив≥ше звинуваченн¤... ¬она не залишила н≥чого не з≥псованого своњм тл≥нн¤м, вона зробила кожну ц≥нн≥сть нег≥дною, кожну ≥стину Ц брехнею, кожну цноту Ц ниц≥стю".
    ¬ласне, год≥ було й спод≥ватись на щось путнЇ в≥д рел≥г≥њ, що виникла ≥ зросла на непристойност≥, ¤ку ще стол≥тт¤ тому пом≥тив усесв≥тньо в≥домий письменник ћарк “вен ≥ з притаманним йому талантом виклав у малов≥дом≥й книз≥ "ўоденник јдама", куди ув≥йшли оприлюднен≥ у 1963 року публ≥кац≥њ зб≥рки "Ћисти з земл≥", надрукован≥й через 50 рок≥в п≥сл¤ його смерт≥!
    Ќапевне, письменник розраховував, що р≥вень св≥домост≥ людства за ц≥ 50 рок≥в стане набагато вище, але, нажаль, цього не сталос¤. ÷ерква ≤.’риста ≥ дос≥ тримаЇ в своњх хижих пазурах здобутки своЇњ граб≥жницькоњ д≥¤льност≥ ≥ позбутис¤ њх не збираЇтьс¤, бо розгортаЇ все б≥льшу аг≥тац≥ю, щоби залучати нов≥ й нов≥ покол≥нн¤ до лав одурених новонавернених сл≥пц≥в ≥ тим примножити своњ драп≥жн≥ здобутки. јдже в≥домо, що
¬атикан на чол≥ з папою римським "назбирав" з≥ своЇњ пастви Ц а точн≥ше награбував 12 м≥ль¤рд≥в долар≥в (оф≥ц≥йн≥ св≥дченн¤ 80-х рок≥в ’’ стол≥тт¤) та з благословенн¤ лукавого ≤.’риста утримуЇ велетенський банк≥вський кап≥тал, акц≥њ, земл≥, валютний та золотий фонди, а на сьогодн≥ вже придбав ≥ утримуЇ торговий флот, що примножуЇ здобутки служител≥в жид≥вськоњ рел≥г≥њ.
    Ќе завадить нагадати, що ¬атикан, ¤к державу, утворено Ћатеранською угодою 1929 року м≥ж фашистським ур¤дом ћуссол≥н≥ ≥ папою ѕ≥Їм ’≤. —в≥тська влада римського папи у њњ сучасному вигл¤д≥ зумовлена саме ц≥Їю угодою, що засв≥дчуЇ здатн≥сть христи¤нськоњ рел≥г≥њ нехтувати правами, здоров'¤м та житт¤м своЇњ пастви ≥ ус≥х в≥руючих по св≥ту задл¤ власного збагаченн¤. «ауважимо, що користолюбне христи¤нство з≥ своЇю лицем≥рною шостою запов≥ддю "не убий!" не осудило н≥ ≤ —в≥тову в≥йну, н≥ ≤≤ —в≥тову в≥йну, закривши оч≥ на злод≥¤нн¤ проти людства, бо й сама чинила под≥бн≥ злод≥¤нн¤ на зразок фашизму. ∆одна христи¤нська церква не засудила фашизм! “а й см≥шно було б спод≥ватись почути осуд в≥д найжахлив≥шоњ в св≥т≥ кат≥вн≥, що приховала в п≥двалинах ¬атикану канцел¤р≥ю своњх злод≥¤нь, а свою личину неперевершеного здирника й крад≥¤ усп≥шно сум≥щаЇ з роллю найталановит≥шого лицем≥ра.
    «алишаЇтьс¤ т≥льки спод≥ватись, що христи¤ни, сл≥по в≥руючи у непогр≥шн≥сть ÷еркви ≤.’риста та њњ забагат≥лих до непристойност≥ служител≥в, врешт≥ решт прозр≥ють! ѕринаймн≥ хоча б замисл¤тьс¤,
чому ц¤ хижацька рел≥г≥¤, що обкрадаЇ наш≥ р≥дн≥ слав'¤нськ≥ надбанн¤ ≥ плюндруЇ наш≥ р≥дн≥ слав'¤нськ≥ св¤тин≥ Ц процв≥таЇ донин≥?!

*               *               * 



ћ ј –      “ ¬ ≈ Ќ    Ц   – ќ « ƒ ” ћ »   « ј   – ≈ Ћ ≤ √ ≤ ё

¬ит¤ги з книги, що надрукована зг≥дно запов≥ту ћ.“вена,
через 50 рок≥в п≥сл¤ його смерт≥.
(в переклад≥)



    «а вс≥х час≥в найвизначн≥ш≥ уми людства викривали оману й в≥роломство христи¤нськоњ рел≥г≥њ, в той час ¤к лицем≥ри прославл¤ли й продовжують прославл¤ти й дос≥. ¬≥дтак достатньо з'¤сувати: чи спов≥дуЇте ви христи¤нство, щоби сказати Ц хто ви.
    якщо ви ще не визначились щодо христи¤нськоњ рел≥г≥њ, познайомтесь ≥з висновками всесв≥тньо в≥домого письменника ћ. “вена з його книги "ўоденник јдама" ("ƒневник јдама", ћосква,1982р.; в переклад≥). Ќаведемо вит¤ги з ц≥Їњ книги, щоби у читача не склалось враженн¤ щодо нац≥ональноњ пристраст≥ автора до рел≥г≥њ своњх слав'¤нських предк≥в. ѕрич≥м зазначимо, що ћарк “вен, ¤к письменник —Ўј, не мав н≥¤коњ у¤ви про ≥снуванн¤ дохристи¤нськоњ украњнськоњ рел≥г≥њ!
    ¬≥дтак, в≥зьмемо до уваги де¤к≥ вислови ћарка “вена:

    "Ѕ≥льш≥сть людей над≥лена здатн≥стю мислити, проте ¤к т≥льки заходить мова за рел≥г≥ю, н≥хто ц≥Їю здатн≥стю не користуЇтьс¤" (с.95).

    "ўоби остаточно пок≥нчити з цим, зробимо виб≥р, приймемо точку зору людей христи¤нськоњ в≥ри ≥ покладемо весь цей малоприЇмний т¤гар на њх бога Ц ≥ рай, ≥ пекло, ≥ б≥бл≥ю... ÷¤ книга вельми ц≥кава. ¬она маЇ поетичн≥ уривки; дек≥лька небезглуздих байок; к≥лька кривавих хрон≥к; дек≥лька корисних морал≥стичних повчань;
та безл≥ч непристойностей; та неймов≥рну к≥льк≥сть брехн≥.

    ÷¤ б≥бл≥¤ складена здеб≥льшого з уривк≥в ≥нших, б≥льш стародавн≥х б≥бл≥й... “ри-чотири вагом≥ та суттЇв≥ под≥њ, описан≥ в юдейськ≥й б≥бл≥њ, згадувались в попередн≥х б≥бл≥¤х ≥нших народ≥в; вс≥ найкращ≥ њњ правила та настанови також пот¤гнен≥ з них" (с.91), Ц маютьс¤ на уваз≥ стародавн≥ тексти й г≥мни —в¤тоњ ”крањнськоњ –ел≥г≥њ јнтичност≥ Ц в≥ри предк≥в наших, збережен≥ у –≥гвед≥.

    ƒл¤ тих, хто погано зрозум≥в слова всесв≥тньо в≥домого письменника ћарка “вена, ≥ в першу чергу дл¤ христи¤нських пропов≥дник≥в, надамо по¤сненн¤:
все пристойне та принаг≥дне в юдейськ≥й б≥бл≥њ викрадене жидами з чужих першоджерел, а все нег≥дне в б≥бл≥њ написане самими жидами. ≤ це не поб≥жне, не зверхнЇ зауваженн¤ ћ. “вена, бо в≥н доводить це у своњй книз≥ неодноразово:

    "’арактер б≥бл≥йного бога наст≥льки суперечливий, що в йому нелегко роз≥братись: абстрактн≥ п≥дсолоджено-облеслив≥ слова ≥ конкретн≥ сатанинськ≥ вчинки; р≥дк≥сн≥ доброд≥йн≥ пориванн¤, перемежован≥ непрох≥дною люттю... ¬≥н пр¤мо й безсоромно вихвал¤Їтьс¤: Уя √осподь, Ѕог тв≥й, Ѕог заздр≥снийФ. ѕогодьтесь, що це Ц лише одна з форм проголошенн¤: Уя √осподь, Ѕог тв≥й Ц м≥зерна душа, др≥бТ¤зковий Ѕог, що гн≥ваЇтьс¤ за кожну др≥бницюФ" (с.103).

    "якби у нього був дев≥з, то дев≥з цей проголошував би: У
Ќехай жоден безневинний не залишитьс¤ непокараним!Ф ¬и ж напевно ще не забули, що в≥н зробив п≥д час потопу. «гадайте незл≥ченну к≥льк≥сть немовл¤т та малих д≥тей Ц вони не завдали йому н≥¤кого зла, про що в≥н безсумн≥вно знав... проте в≥н полював саме на безневинних. ≤ в≥н холоднокровно втопив ус≥х цих крих≥ток.

    ј згадайте також за вс≥ м≥ль¤рди нащадк≥в јдама Ц н≥хто з них не приймав участ≥ в його провин≥, Ц але бог ≥ зараз вважаЇ њх винними" (с.123).

    "Ќав≥ть
÷ерква, ¤ка за часи свого пануванн¤ пролила невинноњ кров≥ б≥льше, н≥ж њњ було пролито за вс≥х пол≥тичних воЇн, заразом уз¤тих, себе обмежувала. Ќебагато, але обмежувала. ќднак завважте Ц коли √осподь Ѕог, ѕовелитель небес ≥ земл≥, палко коханий Ѕатько людства, налаштовуЇтьс¤ до в≥йни, в≥н не визнаЇ н≥¤кого обмеженн¤. ¬≥н повн≥стю позбавлений милосерд¤ Ц в≥н, кого звуть джерелом милосерд¤. ¬≥н вбиваЇ, вбиваЇ, вбиваЇ! ¬с≥х чолов≥к≥в, усю худобу, вс≥х хлопчик≥в, вс≥х немовл¤т, а також вс≥х ж≥нок ≥ д≥вчат... ¬≥н не розр≥зн¤Ї правих ≥ винних" (с.125).

    "„и можливо ж було спод≥ватись, що саме цей безсов≥сний бог (ягве-™гова), цей моральний банкрут постане раптом пров≥дником морал≥, лаг≥дност≥, смиренн¤, праведност≥, чистоти?" (с.128).

    "¬с≥ його д≥¤нн¤, викладенн≥ в —тарому зав≥т≥, св≥дчать про його злопамТ¤тн≥сть, несправедлив≥сть, др≥бТ¤зков≥сть, безжал≥сн≥сть, мстив≥сть. ¬≥н т≥льки й робить, що караЇ Ц караЇ за м≥зерн≥ проступки з тис¤чократною жорсток≥стю; караЇ невинних немовл¤т за проступки њх батьк≥в; караЇ н≥ в чому не повинних мешканц≥в крањни за проступки њх правител≥в; ще й м≥зерн≥Ї до таких вчинк≥в, що вергне свою криваву помсту на смиренних ¤гн¤т, тел¤т, овечок, вол≥в, щоби покарати њх за незначн≥ гр≥шки њх господар≥в. Ѕ≥ль мерзотного й викривального життЇпису в друкованому вигл¤д≥ не ≥снуЇ" (с.260).

    "ћи безсоромно називаЇмо нашого христи¤нського бога джерелом милосерд¤, хоча достеменно знаЇмо, що на всьому його шл¤ху не знайдетьс¤ жодного випадку, коли в≥н д≥йсно ви¤вив милосерд¤. ћи називаЇмо його джерелом пор¤дност≥, хоча його ≥стор≥¤ та повед≥нка довод¤ть, що в≥н доконче позбавлений будь-¤коњ подоби пор¤дност≥ та морал≥" (с.261).

    ўоби у нов≥тн≥х христи¤н не склалос¤ враженн¤ буц≥мто син юдейського бога кращий за свого батька, додамо ще к≥лька вислов≥в усесв≥тньо в≥домого письменника:

    "“ут ми вбачаЇмо дуже ц≥каву деталь. ¬важаЇтьс¤, що допоки жид≥вський бог перебував на неб≥, в≥н був суворий, упертий, мстивий, зависний ≥ жорстокий; але варто було йому з≥йти на землю й прийн¤ти ≥мТ¤ ≤суса ’риста, ¤к в≥н одразу стаЇ ≥ншим, тобто лаг≥дним, добрим, милосердним, пробачливим. јле саме п≥д найменн¤м ≤сус ’ристос Ц в≥н винайшов пекло ≥ пов≥домив це на увесь св≥т. ≤ншими словами,
повставши смиренним ≥ доброзичливим —пасителем, в≥н ви¤вивс¤ у тис¤чу м≥льйон≥в раз≥в б≥льш жорстоким, н≥ж за час≥в —тарого зав≥ту, Ц набагато лют≥шим, ан≥ж здававс¤ нам по ус≥х своњх попередн≥х справах. ¬≥дтак пальма першост≥ за ви¤влену лют≥сть повинна бути надана ≤сусу, винах≥днику пекла, бо в≥н уособлюЇ во≥стину божественну безжал≥сн≥сть та жорстокосерд≥сть" (с. 120).

    "’оча
жид≥вський бог —тарого зав≥ту Ц особист≥сть жахлива й огидна, в≥н принаймн≥ посл≥довний. ¬≥н в≥двертий ≥ щирий. ¬≥н не робить вигл¤д, буц≥мто сповнений морал≥ чи будь-¤кою доброд≥йн≥стю, Ц х≥ба що на словах. ¬ його вчинках немаЇ й нат¤ку на щось под≥бне. Ќа м≥й погл¤д, в≥н незр≥вн¤нно ближче до того, щоби бути г≥дним поваги, н≥ж його виправлене "¤", ¤ке безхитр≥сно викриваЇтьс¤ в Ќовому зав≥т≥" (с.263).

    "якби ’ристос д≥йсно був богом, в≥н спром≥гс¤ б довести ≥снуванн¤ раю, оск≥льки дл¤ бога н≥чого неможливого немаЇ. ¬≥н м≥г би довести це кожн≥й людин≥ своЇњ власноњ доби, ≥ нашоњ доби ≥ ус≥х майбутн≥х час≥в... јдже коли бог бажаЇ довести, що вс≥ пори року знову й знову будуть зм≥нювати одне одного по встановленому закону, йому це не важко. Ѕезумовно, в≥н хот≥в довести нам безл≥ч р≥зноман≥тних факт≥в ≥ робив це без зайвий зусиль. ≤ лише тод≥, ¤к в≥н, напевне, бажаЇ довести нам ≥снуванн¤ майбутнього житт¤, його винах≥длив≥сть вс¤каЇ ≥ в≥н наштовхуЇтьс¤ на завданн¤, ¤ке не до снаги його прославлен≥й всемогутност≥" (с.281).

    "“≥льки жид≥вський богу могло зайти в голову, що божественний син, добутий шл¤хом позашлюбних стосунк≥в з сел¤нкою, здатний покращити чистоту людськоњ породи... ѕорода здобуваЇ чистоту, абсолютну чистоту, без будь-¤коњ вади чи пороку, за допомогою брутального нехтуванн¤ ¤к людських, так ≥ б≥бл≥йний закон≥в, викладених в конституц≥њ та в б≥бл≥йний запов≥д¤х. “аким чином,
христи¤нська рел≥г≥¤, ¤ка вимагаЇ в≥д людини дотриманн¤ морал≥ та виконанн¤ закон≥в, сама зародилась ≥з нечуваноњ аморальност≥ та гучноголосого порушенн¤ закону...

    Ќаше христи¤нство вир≥зн¤Їтьс¤ одн≥Їю прим≥тною рисою: ¤ким би гидким, кривавим, ненажерливим ≥ хижим воно не було, але принаймн≥ воно в сотн≥ раз≥в краще христи¤нства св¤щенного жид≥вського писанн¤ з його нечуваним злочином - винайденн¤м аду. «а м≥ркою нашого сучасного христи¤нства, ¤ким би мерзотним, св¤тенницьким, поверховим ≥ порожн≥м воно не було, проте н≥ бог, н≥ син його не Ї христи¤нами ≥ нав≥ть не мають жодноњ ¤кост≥, що надаЇ право на це м≥зерне званн¤.
Ќаша рел≥г≥¤ - жахлива рел≥г≥¤. ¬ мор¤х невинноњ кров≥, ¤ку вона виточила з безневинних людей, спромоглис¤ б без перешкод розм≥ститись ус≥ флотил≥њ св≥ту" (с.267).


    Ќезайве пов≥домити, ћарк “вен запов≥в оприлюднити ще одну книгу Ц через 100 рок≥в п≥сл¤ його смерт≥. ÷ей терм≥н доб≥гаЇ к≥нц¤, тож спод≥ваймос¤ назнати ще одну щиру спов≥дь усесв≥тньо в≥домого письменника, що затавруЇ викривальним словом в≥роломну жид≥вську рел≥г≥ю по всьому св≥ту.

*               *               *

¬иб≥рка ƒана Ѕереста, 2001р.



 нига  в≥дв≥дувач≥в > ¬аш в≥дгук за статтю:

Hosted by uCoz