ƒ.Ѕерест Ц „орна „ума

„ ќ – Ќ ј „ ” ћ ј

ћинаЇ день за днем, ≥ сонце сходить ≥ заходить, ≥ множитьс¤ зло у св≥ту, ≥ н≥кому спинити його. ¬елика кривда заполонила св≥т ≥ йде нахабно широким шл¤хом, а скривджена правда плентаЇтьс¤ ман≥вц¤ми. Ѕули в≥дважн≥ лицар≥, що повставали проти кривди, та не спромоглис¤ перемогти, бо кривда безчинствуЇ у цьому св≥т≥ ¤к њй заманетьс¤. Ќа те вона й кривда, щоб зневажати закони й норми морал≥, натом≥сть насаджати своњ кривдн≥ закони та власну криведну мораль. ≤ так се д≥Їтьс¤ в≥дколи велике зло заполонило св≥т. Ќазва його Ц с≥он≥зм.
’ристи¤нство в≥дродило с≥он≥зм, повернуло з небутт¤ та виплекало до стану всесв≥тнього визнанн¤. —аме завд¤ки христи¤нству постала у 1948 роц≥ держава, ¤ка проголосила с≥он≥зм своЇю державною пол≥тикою. Ќазва ц≥Їњ держави Ц ≤зраель, рел≥г≥¤ ц≥Їњ держави Ц ≥удањзм. √оловн≥ засади ≥удањзму ув≥брала "“ора" ("ѕ'¤тикнижж¤ ћойсе¤"), де жиди проголосили себе "вибраним народом" та виклали настанови своњм нащадкам дл¤ дос¤гненн¤ всесв≥тнього пануванн¤. „ерез це ус≥ нежид≥вськ≥ держави, де спов≥дуЇтьс¤ христи¤нство, призначен≥ на закланн¤ ≥ рано чи п≥зно будуть поневолен≥ жид≥вськими ол≥гарх≥чними кланами.
ћи зневажливо звемо прихвосн¤ми та пристосованц¤ми ус≥х, хто провадить чужинську пол≥тику у власн≥й держав≥ (зокрема на ”крањн≥). јле ¤к назвати тих, хто вклон¤Їтьс¤ чужому богу та запроваджуЇ в≥тхозав≥тну ≥деолог≥ю с≥он≥зму, спов≥дуючи христи¤нство?!
ўодо загальнов≥домого вислову в≥рник≥в христових, мовл¤в, "бог Їдиний дл¤ вс≥х", Ц слушно заперечити: "якщо це д≥йсно так, то чому той Їдиний бог Ц жид? „ому в≥н маЇ нац≥ональну ознаку ≥удењв?" ќтут ≥ з'¤совуЇтьс¤ лукавство поборник≥в христи¤нства.
” чому ж пол¤гаЇ христи¤нське лукавство? ’ристи¤нське лукавство Ц це гучний розголос незначного й брехливого та ц≥лковите замовчуванн¤ значущого й правдиво. Ќа цьому тримаЇтьс¤ христи¤нська рел≥г≥¤ та й увесь христи¤нський св≥т.
—к≥льки доводилос¤ чути про так званих поодиноких "мученик≥в", що постраждали за своЇ служ≥нн¤ христи¤нству, проте ан≥ словом не згадуютьс¤ м≥льйони реальних мученик≥в, що постраждали в≥д христи¤нства. “их реальних мученик≥в, невинно замордованих христи¤нською ≥нкв≥зиц≥Їю, незр≥вн¤нно б≥льше, н≥ж постраждалих в ≥м'¤ христи¤нськоњ рел≥г≥њ. Ќа кожного так званого "св¤того великомученика" припадаЇ дес¤тки тис¤ч несв¤тих великомученик≥в Ц наших р≥дних отц≥в-праотц≥в, п≥дданих жахливим тортурам та реально закатованих на смерть не ¤кимись вигаданими особами на зразок ѕонт≥¤ ѕ≥лата, а оф≥ц≥йною христи¤нською церквою. Ќа¤вн≥ нав≥ть ≥мена невинно закатованих та њх кат≥в Ц вс≥ вони в арх≥вах "“аЇмноњ канцел¤р≥њ", так званоњ ¬атиканськоњ конгрегац≥њ, ≥ старанно прихован≥ в п≥двалинах ¬атикану.
«ауважимо, що от≥ поодинок≥ христи¤нськ≥ "великомученики", про ¤ких нам н≥чого достеменно не в≥домо, ц≥лком можливо просто вигадан≥ церквою та розголошуютьс¤ на увесь св≥т у вигл¤д≥ реклами, в той час ¤к достеменно в≥дом≥ дес¤ть м≥льйон≥в закатованих христи¤нською церквою замовчуютьс¤ дос≥. ќце ≥ Ї христи¤нське лукавство! ÷е ≥ Ї сумнозв≥сне христи¤нське лицем≥рство!
“а це ще не все зло, що несе христи¤нство. ™ зло планетарного масштабу Ц вселенське зло, в≥д ¤кого потерпаЇ усе людство. ’ристи¤нська рел≥г≥¤ маЇ ч≥тке анти-людське призначенн¤, закладене жид≥вською ≥деолог≥Їю. Ќайстрашне, найкривдне, найнеприйн¤тне, що принесло людству христи¤нство, Ц це право приватноњ необмеженоњ власност≥ на землю.
Ќайсв¤щенне з ус≥х ≥снуючих св¤тинь Ц це наша земл¤. ¬она нагодувала, вд¤гла, надала притулок незл≥ченним покол≥нн¤м, ¤к≥ волод≥ли землею сп≥льно (≥ т≥льки сп≥льно!), на чому й трималас¤ завжди кожна нац≥ональна сп≥льнота ≥ державн≥сть. ѕриватна необмежена власн≥сть на землю нищить об'Їднуючий критер≥й нац≥њ Ц тобто знищуЇ державн≥сть. “а й врешт≥, що то за держава, ¤ка належить одн≥й людин≥?!
“аким чином, маЇмо перший важливий висновок щодо пагубноњ д≥њ христи¤нства:
1) рел≥г≥¤, що утверджуЇ роздержавленн¤ загальногромадськоњ власност≥, знищуЇ державу.
ѕриватна власн≥сть на загальногромадську (державну) маЇтн≥сть Ц це те велике зло, що принесли жиди у наш св≥т ≥ розповсюдили за допомогою юдо-жид≥вського христи¤нства. –абство, найми, догов≥рна прац¤, контракти Ц це пох≥дн≥ фактори приватноњ власност≥, ¤к≥ збагачують окремих ос≥б та знедолюють усю людську сп≥льноту.
Ќе погр≥шимо проти ≥стини, ¤кщо означимо христи¤нство Ц ¤к шл¤х нежид≥вських народ≥в п≥д зверхн≥сть жид≥в. —першу це шл¤х залежност≥ на ≥деолог≥чному р≥вн≥, згодом Ц на ф≥нансово-економ≥чному. ћаЇтьс¤ на уваз≥, коли все, що можна купити у цьому св≥т≥, буде викуплене жидами, а пот≥м надаватиметьс¤ людству в оренду за в≥дпов≥дну плату. Ѕезперечно, земл¤ Ц найприваблива дл¤ жид≥в, це найласий кусень усесв≥тнього скарбу, що силитьс¤ проковтнути жид≥вська ол≥гарх≥¤.
«розум≥ло, христи¤нам не до вподоби викривальн≥ слова на адресу христи¤нськоњ рел≥г≥њ, ¤к≥ компрометують њњ в очах громадськост≥. ÷им по¤снюютьс¤ гучн≥ заклики до всепрощенн¤ та примиренн¤. ћовл¤в, не треба ворушити старе: було та й год≥, не будемо згадувати набол≥ле. ѕ≥дн≥мемось вище цього, почнемо ставитись до христи¤нства толерантно.
÷≥ заклики давно в≥дом≥, бо ними користуютьс¤ ус≥ пол≥тикани ¤к розм≥нною монетою на виступах перед велелюдним з≥бранн¤м. ќднак це те ж саме, ¤к замовчувати, що злод≥й вас об≥крав, щоби не поставити злод≥¤ в незручне становище. ћаЇтьс¤ на уваз≥ не перес≥чний злод≥й Ц а великоможний ≥ вельмишановний. Ќа його захист здеб≥льшого кажуть, Ц об≥брати-то в≥н вас об≥брав, та ви врешт≥ оклигали ≥ б≥льш-менш непогано почуваЇтесь, тож не будемо згадувати лихе. ’ай йому грець!
«а своЇњ ментальност≥ (суто украњнськоњ доброзичливост≥) об≥краден≥ погоджуютьс¤ на мовчанн¤. ќднак хибн≥сть такоњ позиц≥њ призводить до протилежних насл≥дк≥в, ан≥ж очувалось. «амовчуванн¤ не спри¤Ї злагод≥ в сусп≥льств≥, хоча саме цього й хот≥лось об≥краденим. —права вже не в тому, що злод≥й вас об≥крав, ≥ нав≥ть не втому, що злод≥й лишивс¤ непокараний, ¤к того вимагаЇ правосудд¤. √оловна б≥да в тому, що непокараний злод≥й буде й надал≥ чинити злод≥¤нн¤, але н≥хто про це не здогадуватиметьс¤. ѕринаймн≥ переважна б≥льш≥сть громад¤н, не знаючи факту злод≥йства, перебуватиме у стан≥ беззастережноњ дов≥ри до непокараного злод≥¤. ≤ншими словами, переважна б≥льш≥сть громад¤н, не знаючи злод≥¤нь христи¤нськоњ церкви, перебуваЇ у стан≥ беззастережноњ дов≥ри до христи¤нства.
√ромадський осуд злод≥¤ чи бодай гласн≥сть в≥дносно вчинених злод≥¤нь Ц це запоб≥жний зах≥д проти нового злод≥йства, Ц це необх≥дна умова подальшого злагодженого житт¤ доброчинного сусп≥льства. ѕричому, немаЇ р≥зниц≥ хто злод≥й: простий сел¤нин чи папа римський. «лод≥й Ї злод≥й, ≥ правосудд¤ вимагаЇ покаранн¤ та громадського осуду будь-¤ких злод≥¤нь того ж таки сел¤нина та папи римського. ’≥ба що б≥льш в≥дома (публ≥чна) особа повинна нести б≥льш гучноголосе покаранн¤, на зразок Ќюрнберзького процесу над фашизмом.
ѕор≥вн¤нн¤ христи¤нства з фашизмом не випадкове, бо це одного пол¤ ¤годи. ѕо-перше, ≥деолог≥¤ обох шов≥н≥стичних об'Їднань однакова Ц проголошенн¤ одн≥Їњ окремоњ нац≥њ над ус≥ма ≥ншими. ѕо-друге, ф≥зичне знищенн¤ та поневоленн¤ ус≥х народ≥в п≥д зверхн≥сть "обраноњ нац≥њ". ѕо-третЇ, Їднанн¤ фашизму з христи¤нством на¤вне не т≥льки на ≥деолог≥чному р≥вн≥, але й на оф≥ц≥йному законодавчому р≥вн≥, Ц ¬атикан, ¤к державу, утворено Ћатеранською угодою 1929 року м≥ж фашистським ур¤дом ћуссол≥н≥ ≥ папою ѕ≥Їм ’≤.
як в≥домо, фашизм було названо "коричневою чумою", тож слушно надати в≥дпов≥дну назву й христи¤нству. ’ристи¤нство Ц це "„орна „ума" усього людства, ¤ка мусить бути знищена ¤кнайшвидше!
«нову й знову лунають за¤ви про непричетн≥сть ≤.’риста до злод≥¤нь христи¤нськоњ церкви. ћовл¤в, його вченн¤ заслуговуЇ на увагу, лиш мали м≥сце де¤к≥ зловживанн¤. јле у такий спос≥б виправдовуЇтьс¤ й нацизм. ѕоза сумн≥вом, √≥тлер дл¤ своЇњ нац≥њ зробив дуже багато, але за рахунок ≥нших народ≥в. јналог≥чно д≥Ї вченн¤ ≤.’риста, забезпечуючи безтурботне майбутнЇ жид≥вськ≥й нац≥њ за рахунок ≥нших народ≥в. ј щоби з'¤сувати безпосередню причетн≥сть ≤.’риста до христи¤нських злод≥¤нь, нагадаЇмо його слова: "¬орог≥в моњх привед≥ть сюди ≥ побийте перед≥ мною" (Ќ« ™в. Ћуки 19/27). ЌагадаЇмо й висл≥в ≤.’риста: "’то не з≥ мною, той проти мене" (Ќ« ™в. ћатв≥¤ 12/30), та п≥дтвердженн¤ його с≥он≥стських д≥¤нь у його ж словах: "якщо ¤ не творю справу отц¤ мого (ягве-™гови), не в≥рте мен≥" (Ќ« ™в. ≤оана 10/37). “ож ус≥ балачки про непричетн≥сть ≤.’риста до жахливих насл≥дк≥в його вченн¤ Ц н≥ що ≥нше ¤к лукавство, ¤ке маЇ на мет≥ утримати христи¤нську рел≥г≥ю та захистити в≥д громадського осуду.
Ќе забуваймо, що ц¤ "„орна „ума" за час≥в свого середньов≥чного пануванн¤ знищила ≥нкв≥зиторськими засобами половину насел¤нн¤ ™вропи, а пот≥м захопила в безрозд≥льне церковне користуванн¤ земл≥ поневолених народ≥в (разом з тамтешн≥ми людьми) та ст¤гла незл≥ченн≥ статки, об≥бравши до нитки ус≥ новохрещен≥ народи! ƒоки ж будуть замовчуватис¤ ц≥ злод≥¤нн¤?.. ƒоки заангажована преса буде повнитис¤ публ≥кац≥¤ми христи¤нського кону та р¤сн≥ти панег≥риками жид≥вському богу, ¤кий не т≥льки проголошуЇ знедоленн¤ людству, але й активно вт≥люЇ цю с≥он≥стську доктрину в житт¤. ЌагадаЇмо, що ¬атиканська конгрегац≥¤ декретом в≥д 01.07.1949р. в≥длучила в≥д церкви ус≥х, хто п≥дтримуЇ заклики до соц≥альноњ р≥вност≥ ус≥х верств населенн¤. ј у 1959р. ¬атикан нав≥ть заборонив д≥¤льн≥сть христи¤нських орган≥зац≥й, ¤к≥ спри¤ють зв≥льненню "робочоњ сили" з-п≥д гн≥ту приватновласник≥в, себто ол≥гарх≥в та ол≥гарх≥чних клан≥в. ѕод≥бн≥ постанови красномовно св≥дчать про мету христи¤нства: багат≥ багат≥тимуть ще б≥льше за рахунок знедоленн¤ простого люду. јле ж знедолених незр≥вн¤нно б≥льше за шахрањв-багат≥њв. «недолен≥ складають переважну б≥льш≥сть людства, близько 95 в≥дсотк≥в усього населенн¤ земл≥! Ќав≥що ж вони год¤тьс¤ коритис¤ багатим шахра¤м?.. ј тому, що њх примушуЇ коритис¤ христи¤нська рел≥г≥¤.
”с≥ бачимо недосконал≥сть христи¤нського св≥ту, та не вс≥ усв≥домлюЇмо причину ц≥Їњ недосконалост≥. јдже ус≥ звикли розгл¤дати христи¤нство ¤к самост≥йну рел≥г≥ю, ¤к начебто ¤кесь нове "просв≥тлене" вченн¤, Ц але це не так. ’ристи¤нство Ц не самост≥йна рел≥г≥¤, вона Ї лукавим продовженн¤м жид≥вського ≥удањзму, з ус≥ма його антилюдськими насл≥дками, що зумовлен≥ в≥тхозав≥тним с≥он≥змом.
ƒл¤ подоланн¤ синдрому христи¤нськоњ омани достатньо широкого розголосу христи¤нських злод≥¤нь та загальногромадського усв≥домленн¤ Ц нав≥що людству ц¤ антилюд¤на рел≥г≥¤? ўо вона даЇ люд¤м? „им приваблюЇ?.. оли з'¤суЇтьс¤, що н≥чого нового й привабливого в христи¤нств≥ немаЇ, тод≥ люди сам≥, без спонуканн¤, в≥д≥йдуть в≥д ц≥Їњ рел≥г≥њ ≥ обернуть своњ погл¤ди на р≥дн≥ нац≥ональн≥ св¤тощ≥, на –≥дну ¬≥ру.
Ќайпоширена помилка оманливого сприйн¤тт¤ христи¤нство у тому, що ц¤ рел≥г≥¤ буц≥м би вир≥зн¤Їтьс¤ серед ≥нших рел≥г≥й об≥ц¤нкою в≥чного житт¤, себто дов≥чного ≥снуванн¤ в потойб≥чному св≥т≥. «аради цього й вимолюЇтьс¤ так зване "спас≥нн¤" у жид≥вського бога. јле з'¤суЇмо, що п≥д цим розум≥Їтьс¤? ўо каже про "той св≥т" юдейська б≥бл≥¤? ” ¬≥тхому зав≥т≥ про це ан≥ слова. ѕон¤тт¤ "пекла й раю" Ц двох м≥сць перебуванн¤ людських душ Ц запозичене юде¤ми з давньо-украњнськоњ (першослав'¤нськоњ) рел≥г≥њ та внесене до Ќового зав≥ту, ¤к засторога м≥шаним жидам (див. "“ањнство б≥бл≥њ"). ¬ "ќдкровенн≥ ≤оана" однозначно сказано, що "спас≥нн¤" об≥ц¤не не вс≥м, а лише 144 (сто сорока чотирьом) тис¤чам етн≥чних жид≥в. ”с≥ ≥нш≥ покладають марну над≥ю на оманливе б≥бл≥йне "спас≥нн¤". ћова йде не про слав'¤нськ≥ народи, ¤ким взагал≥ не об≥ц¤лос¤ жид≥вське спас≥нн¤, мова про те, що у Ќовому зав≥т≥ нав≥ть не вс≥м жидам об≥ц¤не так зване "спас≥нн¤".
¬≥дтак, ¤кщо вам спаде нагода почути полум'¤н≥ виступи христи¤нських пропов≥дник≥в, замисл≥тьс¤ на питанн¤м: Ц чому ц≥ пропов≥д≥ адресуютьс¤ саме до вас Ц христи¤н, а не до ортодоксальних жид≥в, ¤к≥ створили христи¤нському рел≥г≥ю? ћожливо тод≥ ви без сторонньоњ допомоги зрозум≥Їте лукавство христи¤нськоњ пропов≥д≥.
оли доводитьс¤ чути виступ чергового христи¤нського пропов≥дника, постаЇ у¤вна ≥дил≥чна картина пропонованого нам майбутнього: ось ми вв≥йшли в нове тис¤чол≥тт¤ з оновленим усв≥домленн¤м свого призначенн¤ ≥ з оновленим св≥тосприйн¤тт¤м, алеЕ з жид≥вською б≥бл≥Їю за пазухою. ўоби там, в оновленому сусп≥льств≥, ус≥м гуртом с≥сти лаг≥дком навколо родового вогнища ≥ почитати улюблен≥ стор≥нки жид≥вськоњ б≥бл≥њ.
—аме дл¤ цього Ц дл¤ прот¤гуванн¤ жид≥вськоњ б≥бл≥њ усл≥д за поступом людства Ц ведуть активну пропаганду так званих "христи¤нських чеснот". ƒо реч≥, в тих "христи¤нських чеснотах" н≥чого христи¤нського немаЇ, кр≥м накинутоњ назви (див. "10 «апов≥дей"). « тим же усп≥хом авторство тих чеснот може приписати соб≥ кожен, хто викладе њх у своњй книз≥. јле пов≥рить у це лише той, хто читатиме њх уперше. ¬ласне на цьому й тримаЇтьс¤ христи¤нська омана, ¤ку пропагують христи¤нськ≥ пропов≥дники. ¬ласне тому й намагаютьс¤ викладати от≥ "христи¤нськ≥ чесноти" в початкових та середн≥х учбових закладах, щоби насадити рабське кал≥цтво з малих л≥т, Ц щоби дитина змалечку усв≥домила себе у цьому св≥ту рабом, що мусить працювати на когось ≥ збагачувати когось своЇю працею. ÷ю рабську психолог≥ю насаджаЇ христи¤нська рел≥г≥¤ ≥ лише недоумки цього не розум≥ють.
р≥м активних христосовц≥в (аг≥татор≥в, пропов≥дник≥в, ≥деолог≥в), ≥снуЇ сила-силенна пасивних поборник≥в христи¤нства. ¬они не проголошують з трибун полум'¤них промов на захист христи¤нськоњ рел≥г≥њ, але тримають в душ≥ т≥ полум'¤н≥ гасла, озвучен≥ оф≥ц≥йними пропов≥дниками. “ой внутр≥шн≥й запал н≥що ≥нше ¤к христи¤нське зомбуванн¤, що живить рел≥г≥йн≥ переконанн¤ христи¤н та п≥дтримуЇ на шл¤ху самознищенн¤. јдже христи¤нський шл¤х, по ¤кому крокуЇ людство, ≥накше ¤к самознищенн¤м не назвеш.
ѕопри вс≥ докази непохитност≥ рел≥г≥йних погл¤д≥в, кожна людина вподовж житт¤ проходить поруб≥жн≥ етапи свого розвитку. ÷е супроводжуЇтьс¤ переосмисленн¤м пон¤ть, що складають у¤ву про навколишн≥й св≥т. ¬с≥м в≥домо, що дит¤ча психолог≥¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д психолог≥њ дорослоњ людини. ÷е засв≥дчуЇ, що перетворенн¤ дитини в дорослу людину в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом переосмисленн¤ св≥тосприйн¤тт¤, що маЇ назву "переоц≥нка ц≥нностей". ¬ процес≥ переосмисленн¤ формуютьс¤ основоположн≥ пон¤тт¤ про реальний св≥т, на ¤ких вибудовуЇтьс¤ б≥льш досконалий св≥тогл¤д. ≤ рел≥г≥йн≥ пон¤тт¤ належать до кшталту основоположних.
ѕереоц≥нка ц≥нностей в≥дбуваЇтьс¤ не раптово, не водночас, тому що переосмисленн¤ ¤когось пон¤тт¤ починаЇтьс¤ за умови сумн≥ву в його в≥дпов≥дност≥ до реально ≥снуючого стану речей. «розум≥ло, що усв≥домленн¤ потребуЇ часу, вподовж ¤кого людина звикаЇтьс¤ з новим пон¤тт¤м та час в≥д часу зв≥р¤Ї його з погл¤дами оточуючих людей. ÷е схоже на прим≥рку нового од¤гу, до ¤кого людина ще не звикла ≥ не упевнилась в його досконалост≥, тому й прислухаЇтьс¤ до кожного критичного зауваженн¤. якщо в≥дгуки будуть схвальн≥ чи принаймн≥ неосудн≥, людина призвичаюЇтьс¤ до нового вбранн¤ ≥ на тривалий час усуваЇ це питанн¤ на задн≥й план п≥д впливом ≥нших нагальних питань. —ебто починаЇтьс¤ переосмисленн¤ чогось ≥ншого. јдже вдосконаленн¤ людського св≥тогл¤ду не припин¤Їтьс¤ вподовж усього житт¤.
ѕовертаючись до рел≥г≥йних пон¤ть, в≥дм≥тимо, що вони також зм≥нюютьс¤ вподовж житт¤ людини. ѕричому вони можуть укр≥плюватись чи навпаки Ц слабшати. « цього маЇмо зробити наступний важливий висновок:
2) рел≥г≥йн≥ пон¤тт¤ потерпають зм≥н вподовж людського житт¤.
÷е дуже важливий висновок, ¤кий не сл≥д попускати з уваги. ѕринаймн≥ христи¤нськ≥ пропов≥дники це пам'¤тають, тому пост≥йно укр≥плюють христи¤нське св≥тосприйн¤тт¤ людей, додаючи њм переконанн¤ в правильност≥ њхн≥х погл¤д≥в.
ѕереважна б≥льш≥сть в≥руючих не ходить на пропов≥д≥, не слухаЇ њх теле-рад≥о-трансл¤ц≥њ, бо не маЇ в тому потреби. ѕотреба виникаЇ в пер≥од "переоц≥нки ц≥нностей", коли нов≥ реал≥њ житт¤ несуть сумн≥ви щодо в≥рност≥ рел≥г≥йних погл¤д≥в. „ерез це пропов≥дницька аудитор≥¤ складаЇтьс¤ з рел≥г≥йних фанатик≥в, ¤к≥ насолоджуютьс¤ самим фактом пропов≥д≥, та непевних в≥руючих, ¤к≥ перебувають у стан≥ "переоц≥нки ц≥нностей". —аме ц≥ непевн≥ христи¤ни, маючи сумн≥ви щодо в≥роспов≥данн¤, хочуть переконатись в правильност≥ своњх попередн≥х погл¤д≥в. ѓх стан можна пор≥вн¤ти з≥ станом папуги, ¤ка необачно вигулькнула з оточенн¤ папуг ≥ була вражена, що навкруги не вс≥ њй под≥бн≥. ÷е незвичне, нове св≥тосприйн¤тт¤ л¤каЇ ≥ змушуЇ повернутись в оточенн¤ соб≥ под≥бних.
—в≥тобаченн¤ папуги чи стадний ≥нстинкт може бути сформульований такими словами: бути рабом прост≥ше, н≥ж в≥льним, адже в≥льна людина мусить сама визначати св≥й шл¤х. јле дл¤ цього вже треба мати власн≥ критер≥њ оц≥нки своњх вчинк≥в. «азвичай њх зв≥р¤ють з сов≥стю. јле ж сов≥сть мають не вс≥.
—тадний ≥нстинкт маЇ вир≥шальне значенн¤ дл¤ громадськоњ св≥домост≥. « цього викристал≥зовуЇтьс¤ вагомий сусп≥льно-пол≥тичний висновок:
3) не обов'¤зково насаджати рел≥г≥йн≥ погл¤ди кожн≥й людин≥ окремо, достатньо п≥дтримувати ст≥йке рел≥г≥йне переконанн¤ сусп≥льства.
≤накше кажучи, христи¤нська рел≥г≥¤ приборкуЇ свою паству руками т≥Їњ ж таки пастви. ’≥ба ж не в такий спос≥б присилуютьс¤ ус≥ верстви населенн¤ до одностайноњ в≥ри у ≤.’риста, коли сус≥ди засуджують того, хто не йде до церкви на укл≥н жид≥вському богу? “обто христи¤нська церква руками своЇњ пастви вершить своЇ "правосудд¤" на зразок кривоприс¤жного суду христи¤нськоњ ≥нкв≥зиц≥њ, ¤ка руками слав'¤нських народ≥в вигубила 10 м≥льйон≥в слав'¤н. ≤ христи¤нство не заспокоњтьс¤, доки не перекроњть увесь св≥т за настановою жид≥вськоњ б≥бл≥њ, Ц доки не п≥дпор¤дкуЇ жидам ус≥ вихрищен≥ народи, де утвердилас¤ рел≥г≥¤ ≤.’риста.
Ќайб≥льша загроза дл¤ сусп≥льства, у ¤кому спов≥дуЇтьс¤ христи¤нство, пол¤гаЇ у тому, що ц¤ рел≥г≥¤ роз'ЇднуЇ людей. ¬имолюючи у жид≥вського бога спас≥нн¤ дл¤ себе особисто, кожен христи¤нин п≥клуЇтьс¤ лише про себе. ÷е найб≥льше зло, ¤ке вигадали жиди, наставивши ус≥м нежид≥вським народам лукавого кумира в особ≥ жид≥вський "спасител¤". –оз'Їднуй ≥ володарюй Ц головна доктрина "„орноњ „уми" п≥д назвою христи¤нство. ÷е ще один неспростовний доказ тл≥нноњ д≥њ христи¤нськоњ рел≥г≥њ:
4) рел≥г≥¤, ¤ка в≥докремлюЇ людину в≥д сусп≥льства, руйнуЇ самобутн≥сть цього сусп≥льства, його нац≥ональну ознаку та й саме сусп≥льство в ц≥лому.
”с≥ бачимо, що д≥Їтьс¤ на ”крањн≥ та, на жаль, не вс≥ розум≥Їмо, що це ≥ Ї той христи¤нськ≥й св≥т, де з благословенн¤ жид≥вського бога потерпаЇ украњнський народ. ѕогл¤ньмо уважн≥ше на цей христи¤нський св≥т, що розбудовуЇтьс¤ на ”крањн≥. Ќе треба великого розуму дл¤ усв≥домленн¤, що христи¤нський св≥т Ц це под≥л сусп≥льства на простих людей, ¤ких оббирають ¤к раб≥в вподовж всього житт¤, Ц ≥ на багат≥њв, ¤к≥ об≥брали ≥ продовжують оббирати простих людей у хитрий спос≥б за допомогою законодавчих акт≥в, затверджений ними та њхн≥ми прислужниками, з ¤ких формуЇтьс¤ державна влада. ≤ д≥Їтьс¤ так усюди в христи¤нському св≥т≥.
’то бував за кордоном, той бачив наск≥льки там люди чуж≥ одне одному, бо там кожен сам по соб≥. ” нас на ”крањн≥ цього ще не сталос¤, але йде до того. …де не потишки Ц а с¤гнистим кроком зо дн¤ проголошенн¤ Ќезалежност≥. «м≥ни у в≥дношенн¤х м≥ж людьми за останнЇ дес¤тир≥чч¤ вражаюч≥. ≤ зм≥ни сталис¤ не на краще. “о кому ж ¤к не нам, нащадкам найвеличноњ та найстародавньоњ нац≥њ у св≥т≥, належить спинити цю страшну ходу до власного знищенн¤.
Ќевже не зрозум≥ло: треба боротис¤ з першопричиною нашоњ нац≥ональноњ б≥ди Ц з жид≥вським христи¤нством, а не з його численними насл≥дками.

ƒан Ѕерест (23.06.06.)