Ви не повірите, якщо я скажу, що працюю творцем зірок. Так, так, саме творцем. Яке магічне слово – творець. У ньому втілене відчуття всемогутності. До речі, можу й вас зробити естрадною зіркою. За гроші, безумовно. Причому ваші вокальні здібності не мають ніякого значення. Ми робимо зірок з таких нездар, що вам не уявити.
    Побутує думка, що нема сенсу виходити на естраду без голосу – сорому не оберешся. Але це не так. Принаймні зараз вже не так. Бо за гроші з вас зроблять зірку будь-якої величини за тим же принципом, за яким штампуються усі поп-зірки нової генерації. Це подібне до напису на запиленому задку горбатого "Запорожця": “Півгодини сорому – і я на дачі”. А поп-зірці у рекламу кліпі набиратися сорому всього кілька хвилин, але ж за які гроші!
    Щоправда, треба мати на увазі суттєвий взаємозв’язок: чим гірше голос, тим більше одягу треба знімати, щоби відбувся вдалий виступ. До речі, співати на сцені напівголяка – головна умова для усіх бездарних учасників шоу-бізнесу. З огляду на це, можна сказати, що навіть зовсім не маючи голосу, все одно можна завоювати симпатії публіки, роздягнувшись до крайньої межі. І в нинішньому деградуючому суспільстві це стосується представників обох статей.
    Тепер ви вже напевне схочете побільше дізнатися про мою роботу. Та спершу треба пояснити, що таке майстер-клас. Можливо, ви чули цей вислів, тож маєте нагоду розширити світогляд: назнати все, як то кажуть, з перших рук.
    Не подумайте, що майстер-клас – це майстер на всі руки. Ні, це не про нас. Це про тих, “кого робота любить”. Тож хай вони собі працюють. А ми заробляємо гроші. Великі гроші. Такі великі, що дурням навіть не снилися.
    Головна умова отримання великих грошей – це, боронь-боже, займатися корисною для суспільства справою. Мається на увазі не безпосередній випуск продукції, бо це взагалі нонсенс для бізнесмена. Але й посередницька діяльність в цьому напрямку приречена на збитки. Як наприклад, видавнича справа. Я знаю, що кажу, бо сам ледь не попався на цей гачок – зробити щось корисне для суспільства. Подібні сентименти взагалі відсутні у бізнесі. Тож не намагайтеся робити бізнес на власний розсуд, якщо ви не той безпросвітний дурень, якого робота любить. Власне у цьому випадку вам взагалі немає чого робити у бізнесі.
    Корисне для суспільство мусить робити держава. А якщо держава вмила руки й пустила це на самоплив, не намагайтесь врятувати суспільство власними пориваннями. Бо через свій комплекс порядності ви почнете на ладан дихати, та й штани на вас теліпатимуться, хоча й будуть затягнуті паском по саме годі.
    От уявіть собі: якийсь автор приносить вам твір для видання. Ви читаєте цей твір, вам подобається і ви починаєте думати, що це всім сподобається. Отут і криється халепа, бо всі – це не громада інтелектуалів, всі – це безголове стадо, запаморочене нашою рекламою. Стадо не має власної думки, бо воно вже давно має нашу думку, яку продукуємо ми – представники майстер-класу.
    Якщо вам кортить перевірити, до якого прошарку належите ви – до інтелектуалів чи до стада, – будь ласка, визначайтесь: індивідуум відрізняється своїм особистим поглядом на загальновизнані речі. Якщо ви маєте власні погляди і вам байдуже, що вони не модні, то ви особистість. Але якщо ви бажаєте мати все те, що престижне та ще й витрачаєте на це купу грошей, то ви представник стада. Причому байдуже, які у вас статки. Щиро кажучи, до стада належить більшість заможних людей. Їх легко розпізнати по модним аксесуарам, адже вони не мають власного смаку, лише наслідують усе рекламоване нами. Ще й мало не б’ються, щоби потрапити “в течію”.
    Поза сумнівом, еліта має власну думку. Але ж еліта гола упень. Мається на увазі справжня еліта – високоморальна частина суспільства, а не нова, так звана "політична еліта" чи "бізнес-еліта", чи якась інша, що справжньою елітою ніколи не була та й взагалі з елітою не зналась. Адже й дурню зрозуміло, що порядна людина не дозволить собі наживатися на обкраданні співвітчизників будь-яким метикуватим способом. Тому й вигадуються новітні назви для узаконених злодіїв у сфері бізнесу чи політики. Проте їм до еліти – як до раю рачки. Бо еліта переймається не власним добробутом – а добробутом Батьківщини. А це новітній афішованій “елітці” навіть важко збагнути.
    Що не кажіть, а бажання зробити щось корисне для суспільства – приречене на поразку. За визначенням сучасної правлячої меншини, любити людство нікому не забороняється, але не варто розраховувати на взаємність. Бо людство переймається лише одним питанням: надбати щось корисне для себе. А що й від кого буде надбане – байдуже. Ця штатна ідеологія насаджується у нас всіма засобами масової інформації, тож не поривайтеся пливти проти течії. А якщо з’явиться бажання зробити щось корисне для суспільства, моя вам порада: їдьте на Багами, і все як рукою зніме. Бажання працювати згасне без допомоги сеансів телепатів та патентованих знахарів. Принаймні я не бачив жодної людини, яка б не втратила працездатність після місячного байдикування. А якщо місяць не допоможе – відпочивайте два місяці! Головне набрати форму принагідну для бізнесу. Усі першокласні бізнесмени – і закордонні, і вітчизняні сучі сини – саме таку бізнес-форму й підтримують, не шкодуючи грошей.
    Головна умова для бізнесу – нічого самому не робити. Бажаючих працювати у нас доста. Тож ліпше заробляти гроші на чужому бажанні працювати, розпочавши бізнес на виробництві реклами. А якщо ви досі не зрозуміли, чому ваші улюблені телесеріали чи художні фільми переривають реклами, то знайте: нам начхати на усе, що вам подобається. Бо нам подобаються тільки гроші. Якщо ви поділяєте наше вподобання і маєте гроші, – купіть собі відео з улюбленим фільмом і дивіться в своє задоволення. А якщо ви не маєте грошей, то дивіться рекламу і заздріть – як ми на цьому заробляємо.
    Зрозуміло, що для тих, хто живе за межею бідності, пропонувати рекламу товарів – це повний абсурд. Але й серед рекламодавців є дурні. На тому й живемо, на тому й гроші заробляємо. І заробляємо непогано. А щодо рекламодавців, то можу сказати: якщо рекламодавці думають, що всі довкола безголові, хай не рівняють усіх по собі. Певна річ, рекламодавці замовляють рекламу, розраховану на таких як вони, бо розумні переключають телевізійний канал.
    Ви можете бути задоволені чи не задоволені рекламою, але це нас не турбує. Бо ви придбали телевізор не для того, щоби дивитися й слухати, що забажаєте, а для того – щоби дивитися й слухати, що бажаємо ми. І будьте певні, ми подбаємо, щоби ваші смаки узгоджувались з провідними товаровиробниками. Ми навчимо вас, що вдягати, що їсти й пити, і навіть – що думати. А якщо виступ президента чи ушанованого урядовця не переривається рекламою, то лиш тому, що ті виступи мало кого цікавлять, тож і рекламу бачитимуть не всі. А наш девіз: реклама у кожну оселю. У кожну!
    Можливо, вас вже дратує дебільний голос диктора в рекламі, – не переймайтесь. Це наш стандарт: “Дебільний голос для дебілів”. А дебіла ми з вас зробимо, це я вам гарантую. Хоча в першу чергу ми обробляємо молодь, вона більш придатна для одебіленя. Отож при невдачі зробити з вас дебіла, ми все одно не будемо в програші, бо виплекаємо нове дебільне покоління, що прийде вам на зміну.
    Наша робота має свої тонкощі. Творячи рекламу, найголовне надурити не людей – а рекламодавців. Адже вони мусять платити незалежно від результатів реклами. А щодо самої реклами – не турбуйтесь: диктора з ознаками дебіла, ми підкинемо. Ще й навчимо дебільної вимови, коли заміть літери “щ” вимовляється “чш”. І що цікаво: рекламодавці навіть не помічають його дебільність, напевне через спорідненість духовну.
    Головне в рекламі скомпонувати вдалу фразу, як наприклад: "В нашому банку ваші гроші працюватимуть на вас". Дурня безпросвітна. Але вражає! Є такі, що купуються. Одурений співвітчизник несе до банку свою заощаджену копійку, зароблену тяжкою працею, щоби банкір й надалі пив каву у своєму євро-кабінеті та овіювався прохолодою з імпортного кондиціонера, розмірковуючи – куди поїхати на відпочинок: на Червоне море чи на Мертве, до своєї заморської рідні? А щодо грошей, то це, як ви розумієте, його не турбує, адже ваші гроші працюють на нього.
    Будьте певні, саме з ваших грошей годується уся ненажерлива зграя банківських працівників, причому не просто годується, а годується з “елітних” супермаркетів високоякісними, перепрошую, “елітними” харчами. Адже ваші банківські внески забезпечують їх добробут. А якщо вони проїдять ваші гроші всі до копієчки, так що банку нічим буде розрахуватися з вкладниками, банк проголосить себе банкрутом і усі банківські трудяги на чолі зі своїм президентом пересядуть в крісла новоствореного банку, і все піде як перш, хіба що під новою вивіскою. А нову рекламу ми забезпечимо.
    Не подумайте, що ми не знаємо, як це робиться. Коли ми бажаємо висловити свою думку, ми робимо це вашими ж словами, провівши акцію “Вислови свою думку”. Це для того, щоби ви, шановний читачу, до нас не прискіпувалися. Тож вибачайте, шановні, тримайте собі й надалі дулю в кишені і не сподівайтесь, що про вас хтось потурбується. Адже будь-яка копійчана турбота про вас обертається вагомим збитком для урядовців. Бо кожен, хто при владі, постійно турбується лиш за себе, а на вас поза тією постійною турботою просто часу не вистачає. А усміхатися та звертатися до вас ласкавим словом ми будемо й надалі, як будемо й далі провадити свою політику під виглядом, так званої, “громадської думки”, до якої ви, зрозуміло, не маєте ніякого відношення.
    Головне у нашій справі – мила усмішка. З усмішкою вдало рекламується будь-що, навіть гарненька киця з пухнастим котиком на руках. Усе йде на “ура” завдяки ексклюзивній усмішці, тобто скомпонованій особисто для вас. Візьміть хоч-які негаразди, хоч-які проблеми, як наприклад підвищення житлово-комунальних тарифів. Що не кажіть, набагато приємніше відчути себе обікраденим, якщо повідомлення йтиме від гарненької молодиці з милою посмішкою на вустах. До того ж, вона повідомить вам цю новину невимушено, з професійною майстерністю, як довгоочікуваний подарунок до Нового року.
    Ми можемо зробити рекламу на що завгодно, хоч на замовні вбивства: "Елітна команда кілерів пропонує вишукані послуги". Ну як вам слен? Вищий клас! Хоча можна закрути й більш толерантно: "Замовляйте професіоналів для вирішення власних проблем". До речі, лексема "професіонал" стає дедалі популярніша. Нею користуються навіть там, де не треба. Відомий вислів про уряд, сформований з професіоналів, настільки безглуздий, що тільки урядовці здатні ним користуватися. Цікаво, що ж то за уряд, якщо там нема професіоналів, тобто немає фахівців? Це вже буде не уряд, це буде – парламент. Адже туди лізуть усі, кому заманеться. Власне й мені спало на думку податись до парламенту. Принаймні там буде хоча б одна чесна людина, яка не вдаватиме, що піклується про народ.
    Тож, будьте ласкаві, не подумайте бодай випадково, що про вас дійсно хтось турбується. Ви цікавите нас лиш з точки зору вашої купівельно-продажної спроможності. Все інше нас не цікавить і ніколи не цікавило. Бо ви – як люди – взагалі ніколи не розглядалися. Ви існує лише для того, щоби ми багатіли. Розважуйте самі: хіба звертає увагу людина зі стотисячним заробітком на клопіт пересічного трудяги з зарплатою в одну тисячу? У нас зовсім інший рівень мислення – стотисячний! Хіба ж ми будемо розмінюватись на дрібнички? До того ж турбота у нас протилежна за своїм значенням: якщо ви бажаєте, щоби всі добре заробляли, то ми цього не бажаємо. Ми багатіємо лише тоді, коли широкий загал злидарює. Адже збагачення відбувається за рахунок обкрадання широких верст населення. І ніяк не інакше!
    У нас вже й фільми пішли на замовлення нашої олігархічної братії, що знаходиться при владі. Уся телевізійна толока з бандитськими розбірками й тюремними буднями до смаку новітнім можновладцям. Адже вони нічого іншого й не знають. Отож і привчають широкі верстви до свого кримінального світогляду, насаджуючи новітню ідеологію правлячої меншини. Щоби ви, шановні співвітчизники, вбивали та нівечили одне одного, в той час як купка казнокрадів буде почуватися у комфорті та вишуканості, що ревно охороняються нашої доблесною міліцією.
    Допоки я був такий собі процвітаючий майстер, не варто було ділитися таємницями свого бізнесу. Але тепер інша справа, та й світ змінився настільки, що усі кинулись заробляти хто на чім гаразд. То чом би й мені не заробити за прикладом Дейла Карнегі на порадах, застерігаючи початківців від хибних кроків у бурхливий буднях рекламного бізнесу.
    Не подумайте, що я даватиму поради задарма. Я навмисне згадав Дейла, бо він на своїх порадах заробив гарні гроші. Отож, якщо ви це читаєте, будьте певні: я з того маю зиск. Адже тепер “за спасибі” нічого не робиться. Отже набирайтеся розуму з моїх порад на повну витрачену вами суму.
    Перше правило рекламного бізнесу: не кажіть дурню, що він дурень. Бо, по-перше: він не зрозуміє, а по-друге: у дурня легше видурити гонорар.
    Друге правило: не слід пливти проти течії. Це означає, що замовник реклами завжди має рацію. Власне він має гроші, які ви поцупите за умови виконання усіх його забаганок. Хай тішиться, що ви зробили усе як йому заманулось. Його втіха – це ваш прибуток.
    Третє правило: ніколи не переймайтесь питанням – чи принесе реклама доход рекламодавцю? Якщо не принесе, вам навіть краще, адже він замовить нову рекламу, а це – гарантія вашого бізнесу.
    Четверте правило: якщо почуєте, що усі урядовці, депутати, президенти в дійсності не пани – а слуги народу, не замислюйтесь: чи варто рекламувати слуг. Щоби ви знали: так звані слуги народу завжди жили краще за всіх, принаймні у нас на Україні. Тож бо й тепер вони поцупили до рук усі державні кошті і розтринькують їх за приказкою – “за чуже добро душа не болить”.
    І останнє правило – найголовніше і найтаємне, яке варто знати лише вам. Доки віднайдеться хоча б один дурень, здатний повірити, що цукерка стане смачніша завдяки гарній рекламі, ми наживатимемося на тому як виробники реклами набагато більше за самих рекламодавців. Тож хай не переводяться заможні дурні! А усі незаможні убезпеченні від будь-якої реклами нестачею коштів, тож їм байдуже до проблем багатих рекламодавців.
    На жаль, реклама діє незалежно від того подобається вона вам чи ні. Вона закарбовується у вашій пам’яті і діє підсвідомо. Бо все, що повторюються багаторазово, мимоволі запам’ятовується і при нагоді згадується перш за все. Є тільки один спосіб уберегтися від нав’язливої реклами: треба її не слухати, не дивитися й не читати.
    Не думайте, що я кажу це безкорисно. Я сподіваюсь на цьому заробити набагато більше, ніж заробляв на створені реклам. Звичайно, я зараз непогано почуваюсь як на успішного бізнесмена, але буду почуватися ще краще. І це станеться завдяки вам, шановні читачі. Це буде взаємовигідна угода. Не поспішайте з несхвальними висновками щодо мого нахабства. Я – бізнесмен, і цим усе сказано. А взаємовигідна угода, яку я вам запропонує, вам сподобається. Навіть не просто сподобається – ви буде в захваті і навипередки побіжите шукати мій новий інтелектуальний продукт, себто мою новацію, яку я щойно розробив. Це пристрій до телевізора, що забезпечить автоперехід з програми, на якій почалася реклама, на іншу – без реклами, з поверненням на попередню програму після закінчення тамтешньої рекламної дурні.
    Як вам моя новація? Просто шик! Спробуйте сказати, що вона вам не сподобалась. Сподобалась, ще й як! Для підняття ажіотажу, можу навіть докинути заїжджену побрехеньку, на яку купуються новачки: – "Перші сто замовників нової розробки отримають пристрій безкоштовно". Ну як? Нехай тепер хтось скаже, що це не спрацює. Ще й як спрацює, бо ласих на дурничку завжди достатньо. Це не мій висновок, це засвідчує статистика: у будь-якому суспільстві наявний стійкий відсоток дурнів, ласих на дурничку.
    Якщо ви спитаєте, – що я зроблю потім? Я відповім: – балотуватимуся в депутати. Вже маю достатньо грошей, щоби посісти посаду не десь на місцевому рівні, а у Верховній Раді, та ще й рідню свою туди протягти. Хай вас не дивує, що таке можливо? Можливо, ще й як можливо. Я б навіть сказав, що інакше ніяк. Бо лише дурні балотуються з думкою про народ, а розумні балотуються з думкою про себе. Головне пролізти у парламент. А там відкривається довічна перспектива заможності.
    До речі, я вже відкриваю власний банк, і поки ви, любі читачі, живі-здорові, я почуватимуся ще краще. Можу навіть повідомити наскільки краще почуватимуся, – настільки, що вже думаю висуватися на вищі урядові посади. І ви, шановні читачі, мені в цьому допоможете. Бо я кину вам подачку, як собаці кістку, і ви будете невимовно раді. Адже саме так чинять усі розумні казнокради. Вкравши у суспільства мільярд і кинувши на благодіяння кілька тисяч, виглядаєш більш привабливо в очах громадськості, ніж той, хто вкрав всього кілька тисяч і не спромігся на благодіяння. Тож хай живуть благодійники. Хай процвітає меценатство. А процвітатиме воно доти, доки злодіїв не каратимуть по закону. Але це станеться бозна коли, бо закони утверджує парламент, а хто ж утвердить закон проти самого себе? Тож ми, поки що, будемо примножувати наші статки з шаленим успіхом.
    Між іншим, успішніше за все фінансувати сільське господарство. Це дуже прибуткова справа. За селян кажуть, що вони настільки люблять працювати, що лізуть у борги за будь-які відсотки, аби лишень розпочати весняний сезон. Мені, як городянину, невідомо, що там селяни роблять, але можу запевнити: українське село – найперспективніший напрямок для бізнесу. Тож якщо ви не визначались, куди інвестувати гроші, прямуйте на село. Будете мати прибутки незалежно від обставин: за сприятливої погоди матимете відсотки на позику, а за несприятливої – отримаєте землю, взяту під заставу. А селяни, якщо вони так хочуть працювати, хай собі працюють, але вже не на себе – а на вас. Бо земличка вже буде ваша.
    Ось наші хлопці-бізнесмени протягнуть у Верховній Раді закон про землю як товар – то й почнемо земельний бізнес. Адже нам байдуже що продавати, нам аби мати зиск. Ми продамо усе, що вам заманеться: і землю, і ріки, і гори. А якщо стане грошей – то й усю країну продамо в одні руки. Бо ми, починаючи з пересічного урядовця аж до президента включно, залюбки продаємо все, що нам не належить. Власне у президентів ми й навчились продавати всенародне добро в надійні приватні руки.
    Дай бог їм здоров’я – нашим усенародним обранцям – дай бог наснаги на подальше розтринькування всенародного добра задля процвітання приватної власності. Україна багата, усім вистачить, щоправда ненадовго. Тож не баріться, розпочинайте власний бізнес за моїми порадами доки не пізно. Допоки обікрадена голота не збагнула, що обдерта до нитки. Бо як збагне!.. То вже ніякого бізнесу не зладиш. Бо тоді ані наші хлопці у Верховній Раді чи в Кабінеті Міністрів, ані сам президент вже нікому – ні вам, ні собі не зарадять.

© Д.Б.2007

---